Сарана - найстрашніший ворог сільськогосподарських культур

8

До найстрашніших ворогів багатьох сільськогосподарських культур належать саранові. У природі нараховується багато видів сарани: марокканська сарана, перелітна (інша назва – азіатська) сарана, пустельна сарана, італійська сарана, райдужна сарана, сибірська кобилка, єгипетська кобилка, але в нашій зоні розвиваються в основному два види: прус італійський та сарана перелітна, яка при спалаху поширення може знищити великі площі посівів сільськогосподарських культур.

Саранові належать до комах з неповним перетворенням. Зовнішні ознаки личинок і спосіб існування схожі на ознаки дорослої особини. Самка відкладає яйця в розпушений ґрунт на глибину 3 см. Яйцекладка припадає на червень-вересень. Зимують яйця у верхньому шарі ґрунту, найчастіше на незораних ґрунтах. Відродження личинок відбувається в травні-червні. Період розвитку 35-55 днів.

Личинки мають п’ять поколінь, поступово збільшуючись у розмірах, перетворюючись на дорослу комаху. У спеку тіло випаровує велику кількість вологи, для заповнення якої саранові поїдають велику кількість вегетуючих рослин. Апетити в них зростають, коли вони переходять у старший вік, особливо при підвищених показниках температурного режиму. Комахи харчуються усіма наземними частинами рослин, спочатку живляться в лісосмугах, на пасовищах, але за високих температур різнотрав’я висихає і личинки саранових мігрують на площі сільськогосподарських культур. В цю пору року (липень-серпень) вегетує на полях в основному кукурудза, соняшник, багаторічні трави. Отож в спекотні роки необхідно постійно проводити обстеження площ сільськогосподарських культур для недопущення масового розвитку та розповсюдження шкідника.

Сарана може розвиватися двома способами: зграєвим і поодиноким. Способи існування відрізняються зовнішнім виглядом, фізіологією і характером поведінки комах. В самотньому способі комахи існують, коли для збереження популяції їжі цілком достатньо. Сарана одиночного способу веде малоактивний спосіб життя, відрізняється яскраво вираженим статевим диморфізмом і захисним забарвленням. У разі нестачі їжі, сарана переходить в зграйний спосіб існування, має більш яскраве забарвлення, добре пристосована до польотів, веде більш активний спосіб життя. При стадній фазі личинки поєднуються і утворюють скупчення так звані куліги. У роки масового розмноження куліги можуть займати величезні площі, до кількох тисяч гектарів, і перелітати на великі відстані до 50 км, імаго сарани перелітної, об’єднуючись в зграї, можуть перелітати на відстані до 300 км, а за сильного попутного вітру і до 1 000 км.   Сарана поїдає все на своєму шляху, нерідко залишаючи після себе порожні пасовища і поля. Найчастіше такі переходи позначаються в особливо жаркі і посушливі сезони, в цьому випадку сарана виробляє похідне потомство, яке має суттєві зміни у зовнішності – збільшується розмір тіл і крил. Саме спалах популяції похідних потомств і несуть найбільшу загрозу рослинам. Саранові можуть повністю знищити всі посіви у найкоротший термін.

Заходи захисту від саранових

В осе­ред­ках розмно­жен­ня італійсько­го пру­са та не­стад­них са­ра­но­вих ре­ко­мен­до­ва­но про­во­ди­ти оран­ку пу­с­тирів і пе­ре­ло­го­вих зе­мель, ви­ни­щен­ня меж, що є ре­зер­ва­то­ра­ми са­ра­но­вих; зби­ран­ня вро­жаю ба­га­торічних трав у стислі стро­ки. Восени проводиться обстеження місць найбільш вірогідного відкладання яєць (кубишок) з метою визначення площі, на яких доцільно провести спеціальні заходи боротьби. Місця найбільшої щільності яйцекладок дискуються або переорюються. При чисельності 5-10 личинок чи дорослої сарани на 1м2 площі обприскуються інсектицидами у відповідності з «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

9101112131415

dpss

uryad portal

lab diagnost