Одним з найбільш поширених захворювань в плодовому рослинництві є плодова гниль (моніліоз). Збудник Monilinia (Stromatinia) fructigena найчастіше вражає зерняткові – яблуню, грушу, айву, рідше кісточкові породи. Хвороба вражає плоди, починаючи з фази їх зростання до зберігання. На ранньостиглих сортах перші симптоми з’являються у червні, досягнувши масового розвитку до моменту повного дозрівання плодів. Патоген проникає через місця пошкодження шкірки плодів, викликаних плодожеркою, казарками, листовійками, птахами, паршею, градом та іншими механічними пошкодженнями. 

Іноді збудник хвороби проникає в плід через черешкову ямку. Зараження відбувається тільки за наявності крапельної вологи. Зараження здорових плодів може статися й за рахунок зіткнення їх з ураженими плодами. 

Моніліоз проявляється у вигляді бурих плям на дозріваючих плодах, які поступово охоплюють весь плід. На поверхні загниваючих плодів з’являється велика кількість подушечок сірувато-жовтого кольору (2-3 мм в діаметрі), розташованих у вигляді правильних концентричних кіл, які представляють собою місце розвитку конідії. В умовах підвищених і знижених температур, а також при низькій відносній вологості повітря спороношення на плодах може й не з’явитися.

Вчасно помічена, при зовнішньому огляді дерева, хвороба допоможе господарю зберегти врожай, а також запобігти поширенню захворювання по всій садовій ділянці.

Кісточкові породи найчастіше вражає Monilinia cinerea (Monilinia laxa) - Моніліоз кісточкових, що є самим шкідливим захворюванням. За відсутності захисних заходів втрати врожаю можуть становити 70-80%. Захворювання проявляється навесні (у травні) всиханням квіток і однорічних пагонів, що досягають довжини 30-35 см, влітку – гниллю плодів. У зимовий період інфекція зберігається у вигляді міцелію в уражених пагонах, гілках, плодових гілочках і в сухих муміфікованих плодах. Навесні ці органи при сприятливих умовах покриваються численними подушечками зі спороношенням. Зараження починає відбуватися в період цвітіння і пізніше. Спори гриба розносяться комахами і вітром, потрапляють на квітки. Патоген впроваджується через рильце маточки і пильники в квітку. Потім патоген просувається в плодову гілочку і вражає  вегетативні пагони, викликаючи їх побуріння і засихання. Засохлі гілки, листя і зав’язі часто залишаються висіти на дереві до наступної весни. Враження пагонів і гілок може призвести до повної загибелі усього дерева. В плоди інфекція проникає через механічні пошкодження.

На відміну від плодової гнилі (Monilia fructigena), на плодах (Monilinia cinerea) утворює попелясто-сірі дрібні подушечки спороношення. Розвитку моніліоза сприяє прохолодна і волога погода навесні, в період цвітіння. Щоденні невеликі дощі і тумани сприяють більш інтенсивному зараження, ніж один рясний дощ. Найбільша активність збудника хвороби при температурі +20…28°С і підвищеній вологості повітря 70-90%.

Заходи боротьби із хворобою

1. Вибіркова обрізка дерев, завдяки якій покращиться освітлення, а також крона буде добре провітрюватися. В результаті крона повинна придбати прозорість.

2. Повинна проводитися дворазова обрізка дерев, під час якої необхідно обов’язково видалити всі висохлі гілки, плоди з гниллю, а також ті, які вже пошкоджені. Ці маніпуляції потрібно проводити в осінній період, після того, як опаде листя,  також влітку, коли тільки з’являються перші ознаки інфекції.

3. Необхідно пам’ятати і про своєчасне внесення добрив, що містять необхідні мікроелементи. А також дотримуватися нормативів по догляду за пристовбурними колами. У більшості випадків такі заходи допомагають значно зменшити кількість уражених плодовою гниллю дерев.

4. У весняний період, коли починається фаза рожевих бутонів, дерева можна обробити препаратами проти хвороб. Все це здатне запобігти первинному ураженню грибком, який перезимував на гілках і торішніх плодах.

5. Після того, як закінчилося збирання врожаю і на самому початку листопаду, також проводиться обробка препаратами проти хвороб. Такі дії допоможуть знищити залишки грибку.

Важливо пам’ятати, що всі плодові культури можуть вражатися плодовою гнилизною, імунітету до цього захворювання немає, однак ступінь поширення може бути різною.