Бактеріальний опік рису - небезпечний карантинний організм, який відсутній на території України

1

Бактеріальний опік рису (Xanthomonas oryzae pv. oryzae (Ishyama) Swings et al.) – хвороба, що поширена майже в усіх рисосійних країнах Азії: від Камбоджі, Китаю та Індії до Лаосу, В'єтнаму та Японії. Зустрічається в африканських Буркіна-Фасо, Камеруні, Габоні, Малі, Нігерії тощо. На американському континенті фіксується у Мексиці, США (штати Луїзіана, Техас), Коста-Ріці, Сальвадорі, Гондурасі, Болівії, Колумбії, Еквадорі. Хвороба зустрічається також в Австралії (північні території, Квінсленд).

Бактеріальний опік рису зустрічається в трьох формах: листковий, "крезек" (в'янення), пожовтіння.

Листкова форма проявляється на краях листків і центральній жилці листка рослин рису через три-чотири тижні після сівби. Світлі водянисті плями переходять у смуги, які жовтіють, а потім всихають. На листках можуть виступати краплі жовтого ексудату. Характерною ознакою листкової форми є хвилясті краї листків. За сильного ураження рисове поле набуває жовтувато-білого, а потім сірувато-білого кольору внаслідок розвитку на уражених рослинах сапрофітних грибів. Уражуватися бактеріозом можуть, як окремі листочки, так і вся рослина. За сильного ураження може спостерігатися пустозерність волоті рису.

2

Листкова форма

Форма "крезек" шкодочинніша за листкову. Вона проявляється у в'яненні рослин рису у віці від одного до шести тижнів після пересаджування. Рослини жовтіють і гинуть цілком або їхні окремі пагони. Хворі стебла нерідко ламаються від вітру. За сильного ураження можуть вилягати цілі плантації.

3

Форма "крезек"

Форму пожовтіння зафіксовано виключно на стиглих рослинах, де збудник уражує лише молоді листочки. Типовою ознакою бактеріального опіку рису є виділення в'язкої рідини жовтого кольору, якщо зрізати уражений листок чи всю рослину.

4

Форма пожовтіння

Обстеження посівів рису протягом вегетації проводять у два терміни: суходільні посіви оглядають у фазі двох-чотирьох справжніх листочків і вдруге - у фазі колосіння, заливні - перед збиранням.

У перенесенні збудника бактеріального опіку істотну роль відіграє заражений рослинний матеріал, рослини дикого рису, заражена солома, полова й злакові бур'яни. Єдиним способом передавання захворювання на далекі відстані є уражене насіння рису. Бактерії зазвичай виявляють у лусочках зерен, але вони можуть проникати і в ендосперм. Під час сезону вегетації велике значення може мати іригаційна вода, в якій збудник зберігається до 38 днів.

5

Велике значення для розвитку бактеріального опіку мають кліматичні умови й культура вирощування рису. Найсприятливіші - підвищена до 24-30°С температура і висока вологість. На розвиток захворювання позитивно впливає високий рівень азоту та ґрунтових вод. Збудник бактеріозу може перезимувати на стерні.

Боротьба з бактеріальним опіком рису зазвичай здійснюється шляхом посадки стійких до хвороб рослин рису. PSB Rc82 – стандартний сорт риса, який використовують в Південно-Східній Азії. Використання цього сорту дозволяє зібрати близько 0,8 мільйона метричних тонн риса за сезон врожаю. Макассан - новий сорт, який випустили в 2011 році, показав підвищену стійкість до бактеріального опіку рису.

dpss

uryad portal

lab diagnost