Продовжуємо розповідь про суницю. У попередньому матеріалі ми розповідали про хвороби суниці, на черзі – про її шкідників. Загалом суниці завдають шкоди понад 50 видів шкідників. З них дуже небезпечні хрущі, капустянки, кліщі, слимаки, а особливо нематоди.

Малиново-суничний довгоносик-квіткоїд (Anthonomus rubi). Пошкоджує суницю й малину. Жук чорного кольору, вкритий дрібними сірими щетинками, завдовжки 2-3 мм, голова витягнута в хоботок, на надкрилах малопомітні борозенки.

Наприкінці квітня – на початку травня виходить із місць зимівлі й живиться молодими листочками, бутонами, черешками листків. На початку цвітіння суниці та малини самки відкладають у бутони по одному яйцю, прогризаючи збоку кожного бутона заглибину. Після цього самка підгризає квітконіжку, яка надламується і в’яне. Через деякий час бутон опадає на землю разом із личинкою. Одна самка відкладає до 100 дріб­них яєць. Личинки вилуплюються із яєць через шість-сім днів, живуть у бутонах до 26 днів і за цей час виїдають весь їхній вміст. У бутонах личинка заляльковується, а через 7-11 днів перетворюються на жука. Молоді жуки з’являються всередині липня, а наприкінці липня – на початку серпня ховаються на зимівлю. Жуки пошкоджують спочатку ранні сорти суниці, потім перелітають на пізніші, а згодом на малину.

Заходи боротьби: збирання та спалювання рослинних решток, між­рядні обробітки й розпушування, скошування листя після збирання врожаю, у разі значного заселення (3-4 жуки / 1 рослину) – обприскування інсектицидами.

 

Сірий, або землистий кореневий довгоносик (Sciaphilus asperatus). Жук завдовжки 6 мм, укритий золотисто-сірими лусочками.

Трапляються лише самки, які розмножуються партеногенетично. Навесні, за температури понад 12°С, жуки виходять із місць зимівлі та живляться листками, обгризаючи їх із країв. Особливо активні у вечірні години, а вдень ховаються біля основи рослини на ґрунті. Яйця відкладають групами (по два-три) за прилистки та заливають їх виділеннями. Плодючість — 400–500 яєць. Личинки, які з’являються через 10–12 діб, проникають у ґрунт і живляться молодими корінцями малини й суниці. Наприкінці червня заляльковуються. Жуки виходять на поверхню в липні. У вересні ховаються на зимівлю.

Заходи боротьби: дотримання сівозміни, за кількості 2-3 жуки / 10 рослин – обприскування інсектицидами до цвітіння рослин.

 

Західний травневий хрущ (Melolontha melolontha). Жук із коричневими надкрилами, вусиками та ногами, на черевці з білими плямами з кожного боку членика. Жук має чотирирічний цикл розвитку.

Жуки шкодять у травні, об’їдаючи листя, личинки — протягом вегетаційного періоду. У перший рік личинки харчуються органічними рештками, а в наступні — коренями різних рослин. Найшкідливіші личинки третього року життя. Вони обгризають дрібні корінці, а на підземному стеблі — кору, вгризаються в стебло, виїдаючи його. У результаті кущі суниці гинуть.

Заходи боротьби: дотримання сівозміни, фумігація ґрунту.

 

Суничний кліщ (Tarsonemus pallidus). Пошкоджує суниці. Дуже дрібний, непомітний блідо-жовтий кліщ. Довжина самки – 0,2-0,25 мм, самці ще менші. Личинки білі, зморшкуваті, шестиногі.

Зимують запліднені самки біля основи листкових черешків. Навесні відкладають яйця на молоді листочки. Одна самка відкладає до 15 яєць. Через 10-16 днів з них виходять личинки, які виростають упродовж 7-10 днів і впадають у стан спокою на 3-4 дні, після чого перетворюються на дорослу ста­дію. За літо суничний кліщ дає 4-5 поколінь. Шкодить у північних районах із достатньою кількістю опадів і на поливних плантаціях. Сухого пові­тря не витримує й гине. Личинки та дорослі кліщі живуть на молодих листках суниці й висмоктують із них сік, спричиняючи деформацію. З появою вусів і розвитком перших листочків живляться ними. Поширюється кліщ зі садивним матеріалом. Пошкоджені рослини слабо розвиваються, листя спотворюється, виростає дрібним, неправильної форми, з жовтими маслянистими плямами. Плоди стають дрібнішими, в них утворюється менше цукру, ніж у здорових рослин. Урожай суниці різко знижується.

Заходи боротьби: закладання насаджень здоровим садивним матеріалом, скошування листя, застосування акарицидів.

 

Слимаки. Тварини, які належать до родини молюсків. Їхнє тіло не розділене на сегменти, вкрите м’якою завжди слизистою шкірою, яка не має кутикули, зате багата залозами, що виділяють слиз. Живляться листям, плодами, коренями та ін. Збираються у вологих місцях. Шкодять уночі, а вдень ховаються в затінку, під листям. Суниці шкодять такі види слимаків: польовий (Agriolimax agrestis Linnaeus), сітчастий (Agriolimax reticulates Mull) та червоний (Arion rufus L.). У дощові роки слимаки швидко розмножуються та завдають значної шкоди. Харчуються зеленими та зрілими плодами, вигризаючи в них глибокі виїмки.

Заходи боротьби: насадження суниці не слід розміщувати поряд із заболоченими ділянками, в сирих видолинках; потрібно знищувати бур’яни та рештки широколистих рослин; розпушувати ґрунт, глибоко перекопувати міжряддя; виловлювати слимаків (для цього розкладають у міжряддях шматки руберойду, дошки, куски шиферу чи кору дерев, слимаки заповзають під ці укриття на день, звід­ки їх забирають та знищують); рекомендують місця масового розмноження слимаків опудрювати вапном-пушонкою (200-300 кг / га), суперфосфатом меленим (300-400 кг / га) або сульфатом амонію (200 кг / га).

 

Сунична нематода (Aphelenchoides fragariae). Це круглі черви завдовжки 0,5-0,8 мм, стрункі, дуже рухливі самці й самки. Паразитують на понад 260 видах рослин. Особливо шкодять суниці, декоративним видам папороті, філодендронам, примулам, кактусам та іншим декоративним рослинам. Фітогельмінти мають розвинений стилет (спис), за допомогою якого проколюють клітини рослин, уводять туди ферменти, що перетравлюють сік, який вони потім споживають. Ферменти токсичні й спричинюють порушення функціонування ушкоджених органів рослини.

Результат "діяльності" нематод

Через ушкоджені тканини проникають патогенні гриби, бактерії й віруси, що ще більше ускладнює стан рослини. Переносяться із садивним матеріалом, поливними водами, можуть переселятися з бур’янів у вологий період із краплинками води, сільськогосподарським інвентарем тощо. У разі пошкодження спостерігаються характерні ознаки: затримання росту рослин, деформація та пожовтіння надземних органів.

Зауважимо, що нематоди завжди є в агроценозах. Якщо не дотримуватися сівозміни й закладати насадження несертифікованим садивним матеріалом, вони обов’язково проявляться тією чи іншою мірою, особливо на старих насадженнях.

Заходи боротьби: знищення бур’янів, закладання насаджень здоровим садивним матеріалом.

Всі роботи із захисту сільськогосподарських культур необхідно проводити препаратами згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», суворо дотримуючись правил техніки безпеки при роботі з пестицидами та агрохімікатами.