Україна є одним із провідних світових експортерів зернової та зернобобової продукції, зокрема пшениці, ячменю, кукурудзи та гороху, до країн Європи, Азії, Африки та Близького Сходу. Забезпечення безпечного експорту передбачає не лише дотримання якісних показників зерна, а й суворе виконання фітосанітарних вимог країн-імпортерів щодо відсутності регульованих шкідливих організмів та насіння окремих видів бур’янів. Наявність навіть незначної кількості такого насіння у вантажі створює потенційний фітосанітарний ризик і може стати підставою для застосування додаткових обмежень або визнання продукції невідповідною вимогам країни призначення.
Бур’яни потрапляють до зернової маси ще на етапах вирощування та збирання врожаю через засміченість посівів, одночасне дозрівання рослин, недостатню ефективність агротехнічних заходів або неналежне очищення техніки. Надалі таке зерно переміщується на елеватори, склади та підприємства з доробки, формуючи ризики на всіх ланках логістичного ланцюга. З огляду на те, що кожна держава встановлює власні правила відповідно до місцевого фітосанітарного стану, суб’єкти господарювання зобов’язані завчасно з’ясовувати вимоги країни-імпортера. Ці норми можуть передбачати повну відсутність конкретних організмів чи насіння бур’янів, обов’язкове проведення лабораторних досліджень, знезараження, підтвердження походження з визначених територій та надання додаткових фітосанітарних декларацій.
Формування експортних партій потребує особливого контролю, адже неконтрольоване змішування зерна різного походження чи фітосанітарного статусу ускладнює забезпечення його простежуваності. Додатковим джерелом ризику є залишки зерна та бур’янів у збиральній, транспортній і перевантажувальній техніці, які можуть механічно переноситися між партіями. При цьому технологічне очищення зерна після збирання зменшує частку домішок, але не замінює державний контроль і не гарантує автоматичної відповідності вимогам імпортера. Не менш важливим є утримання місць зберігання у належному стані, що передбачає регулярне очищення приміщень та обладнання, видалення залишків попередніх партій, контроль шкідників запасів, чітку ідентифікацію продукції та дотримання умов її збереження.
Державний фітосанітарний контроль спрямований на запобігання поширенню регульованих організмів і забезпечення виконання міжнародних вимог шляхом огляду вантажів, відбору зразків, проведення лабораторної експертизи та подальшого оформлення фітосанітарного сертифіката. Забезпечення належного стану продукції є спільним завданням держави та бізнесу: експортеру необхідно системно контролювати стан обладнання, забезпечувати якісну доробку зерна, запобігати змішуванню партій і своєчасно ініціювати фітосанітарні процедури. Системне дотримання цих вимог є запорукою збереження довіри до української агропродукції на світових ринках. У зв’язку з цим Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області наголошує на необхідності для суб’єктів господарювання завчасно вивчати фітосанітарні норми країн призначення та належно готувати вантажі до експорту.
