Тепла, волога погода та короткочасні дощі у фазу колосіння – цвітіння зернових колосових культур, що склалися в поточному році, сприяють ураженню колоса хворобами: фузаріозом, септоріозом, альтернаріозом, оливковою пліснявою. Хвороби викликають значні втрати врожаю, погіршують якість насіннєвої та продовольчої продукції. Також можливе розповсюдження сажкових хвороб (твердої, летючої, карликової, стеблової). Ефективний контроль від сажок базується на використанні стійких сортів та якісному протруєнні насіння.
Фузаріоз колоса – небезпечне грибкове захворювання зернових (пшениця, жито, ячмінь), спричинене грибами роду Fusarium, що призводить до втрати врожаю до 73-82% та накопичення небезпечних мікотоксинів у зерні. Фузаріоз особливої шкоди завдає в роки з вологою погодою, частими або зливними дощами та підвищеними температурами після фази колосіння. Критичним періодом для зараження є фаза цвітіння. Симптоми хвороби на початковому етапі розвитку: знебарвлення окремих колосків або всього колосу на фоні здорових зелених сусідів. За сприятливих умов (відносна вологість повітря понад 71% і температура вище +15 °С у період від цвітіння до збирання врожаю) на ураженому колосі може з’явитися наліт міцелію рожевого або помаранчевого кольору. Зерна стають щуплими, легкими, втрачають схожість. Симптоми хвороби найбільш помітні від фази цвітіння до збирання врожаю.
Фузаріоз викликає гостре захворювання під назвою «п’яний хліб». Зерно стає отруйним, борошно із такого зерна є токсичним, споживання його в їжу може викликати важке захворювання септичною ангіною, яке дуже небезпечне для здоров’я людини, а також може викликати отруєння тварин. Джерела інфекції: рослинні рештки, ґрунт, насіння. Переносниками хвороб можуть бути деякі комахи (мухи, цикадки, попелиці). Збудник захворювання може поширюватися за допомогою вітру і дощу.
У період цвітіння зернових культур волога погода та дощі можуть сприяти розвитку септоріозу на колосі. Недобір урожаю при ураженні в фазі молочної стиглості становить до 40%. На колоскових лусочках з’являються сіро-бурі або блідо-жовті плями, які згодом покриваються дрібними чорними крапками (пікнідами). Уражений колос передчасно світлішає або «біліє», зерно стає щуплим, легким та втрачає схожість.
Особливо швидко септоріоз колосу прогресує в умовах підвищеної вологості. При цьому найбільша ступінь поширення захворювання зазвичай спостерігається в період наливу зерна при температурі повітря від +14 °С до +22 °С і відносній вологості вище 90%. Максимальна шкодочинність спостерігається в період від початку колосіння до цвітіння при ураженні верхніх листочків.
Симптоми оливкової плісняви на зернових колосових культурах стають помітними в період наливу зерна. Колоскові лусочки, остюки, іноді навіть зерно вкриваються чорним оксамитовим нашаруванням, що складається із міцелію та спороношення грибів. Поширенню хвороби сприяє тепла дощова погода в період дозрівання зерна. Запізнення зі збиранням призводить до інтенсивного поширення хвороби. Уражене зерно щупле. Хвороба спричиняє зниження схожості насіння і погіршення хлібопекарських властивостей. Основне джерело інфекції – рослинні рештки та насіння, де гриб зберігається у вигляді грибниці та конідій. Максимальні втрати врожаю можуть досягати 10-15%.
Альтернаріоз колоса на посівах пшениці проявляється в період цвітіння рослин і молочної стиглості зерна у вигляді темних плям на колоскових лусочках. Значне поширення захворювання буває в роки з високою температурою (вище +24°C) і підвищеною вологістю повітря (90–100%) або рясними дощами перед збиранням врожаю. Насіння, уражене альтернаріозом, фізіологічно недорозвинені. Вони мають низьку енергію проростання і схожість. Рослини, вирощені з такого насіння, відстають у рості та розвитку, унаслідок чого знижується врожайність. Борошно з зерна з «чорним зародком» має темний колір і низькі хлібопекарські якості.
Заходи захисту зернових культур від хвороб колоса:
- Протруювання посівного матеріалу
- Підбір скоростиглих та стійких сортів.
- Найефективніший метод – обприскування у фазу цвітіння (орієнтовно за 7-10 діб до цвітіння і через 7-10 – після), використовуючи препарати на основі тебуконазолу, протіоконазолу. Проведення захисту від фузаріозу колоса знижує поширення розвитку септоріозу, альтернаріозу і оливкової плісняви.
- Дотримання сівозміни.
- Обробіток ґрунту. Зяблева оранка чи дискування значно зменшує запаси збудників хвороби у ґрунті.
- Своєчасне збирання врожаю та швидке просушування зерна до 14%.
- Дотримання оптимальних умов зберігання зерна.
Сажкові хвороби вражають багато зернових культур, включаючи пшеницю, ячмінь, кукурудзу та жито.
Тверда сажка. Уражує колос, який стає сплющеним, набуває синьо-зеленого відтінку, а зерна перетворюються на чорну масу спор із запахом «гнилого» оселедця.
Летюча сажка. Руйнує колосся, перетворюючи його на чорну купу спор, що розлітаються під час цвітіння. Особливо шкідлива для ячменя, знижуючи врожай на 30-40%.
Карликова сажка. Характеризується сильним кущенням і низькорослістю уражених рослин.
Стеблова сажка. Вражає стебла та листки, на яких утворюються смуги, заповнені чорними спорами.
Джерело інфекції: заражене насіння, ґрунт, або залишки рослин.
Фактори, що сприяють розвитку хвороб: подовжений період цвітіння, рання сівба (для озимих) або пізня (для ярих).
Методи захисту та боротьби з сажковими хворобами:
- Протруєння насіння: найефективніший метод – обробка посівного матеріалу фунгіцидами перед посівом.
- Стійкі сорти: вирощування сортів, стійких до сажки.
- Сівозміна: дотримання сівозміни для зменшення кількості спор у ґрунті.
- Агротехнічні заходи: додержання строків сівби та обробка ґрунту.
Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні економічного порогу шкодочинності та лише дозволеними препаратами згідно з Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які мають Посвідчення про право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.