Посіви соняшнику заселяють і пошкоджують геліхризові попелиці. Геліхризова попелиця – небезпечний сисний шкідник соняшнику, який висмоктує сік з листя та кошиків, викликаючи їх деформацію, зупинку росту рослин і зниження врожайності. Комаха харчується на нижній стороні листя по жилках, утворюючи великі колонії. Верхні листки скручуються, жовтіють і викривляються. Рослина відстає в розвитку, а при ураженні кошиків формується щупле насіння. Шкідник дає два покоління. Економічний поріг шкодочинності (далі – ЕПШ) попелиць становить 20% заселених рослин із 100 оглянутих, або 40-50 особин попелиць / 1 рослину. На попелицях живляться личинки та імаго семикрапкового сонечка, які є природними ентомофагами.
При надпороговій чисельності за відсутності ентомофагів посіви соняшнику доцільно обробити інсектицидами, що рекомендовані Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (далі – Реєстр).
Також відмічається заселення рослин соняшнику павутинним кліщем, переважно на тих полях, що межують з озимим ріпаком або сильно засмічених бур’янами. Павутинний кліщ на соняшнику – небезпечний шкідник, який за сухої та спекотної погоди може знищити до 30% врожаю. Кліщі харчуються соком рослин, викликаючи знебарвлення, мармуровість, скручування та передчасне всихання листя. Інтенсивному розвитку та поширенню цього шкідника сприяють цьогорічні погодні умови, а саме висока температура і помірна вологість повітря. Оптимальною ж для розвитку кліща температурою є +29…+31 °С, а вологість повітря – 35-55%. За тривалої спеки (+30…+32 °С) кліщі відроджуються з яєць через 6-9 діб. Розвиток личинок і німф становить 10-14 діб. Розвиток одного покоління – 16-20 діб. Протягом вегетаційного періоду шкідник може дати до 10-12 поколінь.
Кліщі заселяють переважно нижній бік листків, де живуть у павутині. Живляться соком рослин, проколюючи епідерміс листка, на якому з’являються спочатку світло-зелені плями, які згодом зливаються й утворюють знебарвлені ділянки (мармуровість). Рослини відстають у рості, листки передчасно засихають та опадають, гинуть стебла. Рослини можуть передчасно закінчувати вегетацію.
Павутинний кліщ є дуже складним об’єктом для контролю. Для його виявлення рекомендують використовувати збільшувальне скло або мікроскоп.
У разі пошкоджень кліщем більш ніж на 10% рослин соняшнику у фазах 2-6 листків доцільно провести обробку акарицидними або інсекто-акарицидними засобами. Вони на відміну від інсектицидів контролюють яйця, личинки та німфи (за рахунок чого, захисний період складає понад 30 днів), стійкі до високих температур та сонячного випромінювання. Обробку посівів акарицидами бажано починати до масової появи кліщів. Обов’язковою вимогою щодо застосування є забезпечення суцільного покриття площі та рясного змочування рослин під час проведення обприскування.
На посівах соняшнику відмічається живлення гусениць бавовникової совки І покоління та гусениць лучного метелика. Гусениці листогризучої совки завдають шкоди листкам, що призводить до порушення процесів росту та розвитку соняшника. Також гусениці можуть пошкоджувати кошики соняшника, вигризаючи в них отвори. Через ці отвори можуть проникати інфекції, зокрема різноманітні види гнилей (біла, сіра, суха). ЕПШ листогризучих совок впродовж вегетації 5-10 гусениць/ 1 м².
Гусениці лучного метелика скелетують листя соняшнику, залишаючи на них павутину, більш дорослі гусениці можуть з’їдати лист повністю, залишаючи лише грубі жилки і черешки. Також пошкоджують кошики і насіння соняшнику.
Гусениці шкідника мають п’ять віків. Гусениця I віку жовто-зелена, в подальшому забарвлення змінюється від сіро-зеленого до темного, майже чорного. По боках тіла блискучі жовті лінії, на спині – дві жовті смуги. До кінця розвитку гусениця сягає 28-35 мм у довжину.
Обробки пестицидами, особливо у фазу утворення кошиків – початок цвітіння слід проводити в тиху, безвітряну погоду в ранішні та вечірні години. Не менше як за дві доби про час та місце проведення обробітків необхідно обов`язково повідомляти органам місцевого самоврядування та пасічникам.
За теплої, вологої погоди відмічається поширення хвороб соняшнику, як-от пероноспороз, осередково альтернаріоз, септоріоз, іржа, біла гниль (коренева форма).
Пероноспороз (несправжня борошниста роса) – небезпечне грибкове захворювання, яке вражає рослини, особливо за умов підвищеної вологості та прохолодної погоди (+12…+18 °C). Хвороба призводить до карликовості, затримки росту та повної втрати врожаю уражених рослин. Рівень зараження залежить від стійкості сортів та гібридів, кількості накопиченої інфекції в ґрунті та, звичайно, систем захисту. Уражені рослини відстають у рості, мають тонке стебло і дрібні листки. Такі рослини, зазвичай, гинуть, а якщо досягають фази цвітіння, то на них утворюються дрібні (2-3 см у діаметрі) кошики без насіння.
Характерною ознакою пероноспорозу є світло-зелені або жовті, хлоротичні плями з верхнього боку листків, а з нижнього боку на цих плямах у вологу погоду утворюється добре помітний білий або світло-сірий борошнистий наліт – спороношення гриба.
Джерела інфекції пероноспорозу:
- заражене насіння, яке є головним носієм інфекції;
- рослинні рештки та падалиця, де спори гриба зберігають життєздатність у ґрунті до 7 років.
Розвитку і поширенню хвороби сприяють:
- прохолодна і дощова погода після сівби та у другій половині літа;
- скорочення періоду ротації соняшника в сівозміні (менше 8 років);
- порушення агротехнічних правил обробітку ґрунту;
- посів не протруєним насінням.
Заходи захисту від пероноспорозу.
- Вирощування стійких сортів.
- Сівба ретельно очищеним, відсортованим і протруєним насінням.
- Знищення падалиці.
- Вирощування соняшнику в сівозміні з поверненням на те саме поле не раніше як через 8 років,
- Дотримання просторової ізоляції.
- Для ефективного захисту соняшнику від пероноспорозу слід застосовувати двокомпонентні фунгіциди системної дії.
Біла гниль соняшнику (склеротиніоз) – небезпечне грибкове захворювання, здатне вражати рослину на будь-якій стадії розвитку, призводячи до втрати 5-25% врожаю через зрідження посівів та погіршення якості насіння.
Гриб поліфаг Sclerotinia здатен атакувати різні частини рослини, проявляючись у трьох основних формах:
- Коренева: виникає на ранніх етапах. Коріння буріє, загниває, а на прикореневій частині стебла утворюється білий наліт, що призводить до в’янення та загибелі рослини.
- Стеблова: уражені ділянки стебла світлішають, розтріскуються, стають бурими, а всередині або на поверхні утворюються чорні нарости (склероції).
- Кошикова: тильна сторона кошика покривається бурими плямами, тканина руйнується, оголюючи волокна. Згодом насіння осипається, а кошик перетворюється на трухляву масу.
Причини розвитку білої гнилі:
- Висока вологість: затяжні дощі, часті тумани та надмірне зволоження ґрунту.
- Температура: оптимальні умови для росту гриба становлять від +15 до +25 °C.
- Порушення сівозміни: повернення соняшнику на те саме поле раніше ніж через 7–8 років, а також насичення сівозміни іншими сприйнятливими культурами (соя, ріпак, бобові).
Методи захисту та профілактики білої гнилі:
- Сівозміна: найкращі попередники – озима пшениця або кукурудза. Інтервал вирощування соняшнику на одному полі має становити не менше ніж 7-8 років.
- Якісний посівний матеріал: протруєння насіння перед посівом та вибір гібридів із високою генетичною стійкістю до склеротиніозу.
- Агротехніка: просторова ізоляція від минулорічних посівів соняшнику, правильна густота стояння, своєчасне знищення бур’янів та глибока оранка для загортання склероціїв у глибокі шари ґрунту.
- Хімічний та біологічний захист: застосування фунгіцидів згідно з Реєстром у критичні фази розвитку культури (у фазі 8-10 листків або на початку цвітіння).
Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними препаратами згідно з Реєстром. До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли навчання та мають Посвідчення про право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.