У жовтні триватиме посів озимих зернових культур, під час якого необхідно застосовувати протруєний посівний матеріал. Протруювання насіння забезпечує знезаражування зерна від збудників грибкових і бактеріальних хвороб, а також захист сходів від ґрунтових шкідників. Вибір протруйника проводять з урахуванням фунгіцидної та інсектицидної активності для захисту від шкідників та хвороб, що передаються через насіння або ґрунт. Протруйники знищують грибкові та бактеріальні збудники, які можуть знаходитись на поверхні насіння або у ґрунті, забезпечуючи захист від кореневих гнилей, пліснявіння тощо. Деякі препарати також мають інсектицидну дію, що дозволяє захистити сходи від ґрунтових шкідників.
Погодні умови вересня були сприятливими для розвитку шкідливих організмів на падалиці озимих зернових культур. В жовтні на посівах озимих колосових триватиме шкідливість личинок хлібної жужелиці (туруна), особливо на площах, посіяних по стерньових попередниках. Пошкоджені личинками хлібної жужелиці листки і молоді стебла пшениці мають «змочалений вигляд». У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «залисин».
Тривалість шкодочинності шкідника на озимих зернових культурах залежатиме від вологості ґрунту. За посухи личинки живляться 15-25 днів, за вологої осені – до 100 днів. Живлення личинок припиняється за зниження температури до мінусової. Необхідно проводити постійний моніторинг посівів та у разі появи перших ознак пошкодження рослин, посіви необхідно захищати інсектицидами. Економічний поріг шкодочинності (далі – ЕПШ) у посівах озимини 1-2 личинки хлібної жужелиці / 1 м² (фаза сходи – 3-й листок).
Найнебезпечнішими шкідниками у фази від сходів до кущіння озимих є злакові мухи. Личинки проникають всередину пагону і роблять спіральний хід до конуса росту або зародка колоса, виїдаючи на своєму шляху всі ніжні тканини. Внаслідок пошкоджень жовтіє і засихає центральний листок, пагін пригнічується й відмирає. У разі пошкодження рослин до початку кущіння зазвичай гине вся рослина. У рослин, які вижили, знижується зимостійкість. В жовтні імаго озимої мухи та опомізи пшеничної заселятимуть сходи зернових та відкладатимуть яйця, шкідливість личинок стане помітною навесні наступного року. Вчасно проведені агротехнічні заходи підвищать стійкість рослин до пошкодження їх внутрішньостебловими шкідниками – личинками шведських і гессенської злакових мух, і будуть ефективними проти ураження посівів хворобами.
Загрозу посівам зернових колосових культур завдаватимуть сисні фітофаги (злакові попелиці, цикадки), на зменшення чисельності яких впливатиме поєднання різних способів і методів захисту рослин. Динаміка збільшення чисельності злакових попелиць і цикадок залежатиме від гідротермічних умов. При середньодобовій температурі +13…+15 °С і вище, сухої теплої погоди протягом жовтня зазначені сисні шкідники загрожуватимуть посівам озимини, передусім, як переносники вірусних хвороб. Уражені вірусами рослини знижують зимостійкість і можуть загинути взимку або навесні. ЕПШ шкідників: цикадки (50-150 особин / 1 м2), злакові попелиці (5-10 особин / 1 рослину), пшенична та шведська мухи (30-50 / 100 помахів сачком), підгризаючі совки (понад 2-3 гус. / 1 м2). За перевищення порогу шкодочинності шкідників проводять крайові або суцільні обробки добре розвинених посівів, застосовуючи інсектициди згідно з Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (далі – Реєстр).
За умов теплої затяжної осені та підвищеної вологості повітря протягом осінньої вегетації можуть скластися оптимальні умови для розвитку в посівах озимих зернових культур борошнистої роси, септоріозу, кореневих гнилей, бурої листкової іржі та інших плямистостей листя, збудники яких повсюди накопичились у ґрунті, рослинних рештках. Хворі рослини слабшають і можуть загинути в період перезимівлі.
Посівам ріпаку будуть шкодити хрестоцвіті і ріпакові блішки, ріпакові пильщики, листоїди, капустяні і ріпні білани, озима та капустяна совки. Необхідно постійно проводити моніторинг посівів озимого ріпаку. За результатами обстежень визначається ступінь загрози посівам від шкідників і приймається рішення щодо проведення засобів захисту. Захисні заходи рекомендується проводити за чисельності шкідників, що перевищує поріг шкодочинності у фазі сходи – 2-4 справжні листки: хрестоцвіті блішки – 3-5 ж / 1 м², ріпакові блішки – 10% пошкоджених рослин, ріпакові пильщики – 2-3 несправжні гус. / 1 рослину, гусениці біланів – 2 ос. / 1 м², стеблового прихованохоботника – 1-2 ж / 40 рос., або 3 ж / 1 м². У разі проведення хімічних заходів необхідно враховувати не лише чисельність того чи іншого виду шкідника, строки його появи, стан посіву, а й біологічну, економічну ефективність препарату, регламент його застосування. Обробляють посіви лише рекомендованими інсектицидами відповідно до Реєстру.
За сприятливих погодніх умов на рослинах озимого ріпаку ймовірний розвиток хвороб: пероноспорозу, фомозу, альтернаріозу. Пероноспороз – уражені листки досить швидко засихають та опадають. Шкідливість пероноспорозу проявляється у суттєвій втраті асиміляційної поверхні рослин, рослини не накопичують достатньо органічної маси, вони недорозвинуті, втрачають стійкість до несприятливих умов, в тому числі до інших інфекційних хвороб, що суттєво підвищує ризик вимерзання рослин в зимовий період.
Фомоз. На сходах патоген розвивається у вигляді чорної ніжки або світло-бурої плямистості на сімядолях, поступово вражаючи рослину до верхівки, викликаючи загибель. Коренева шийка некротизується і часто розтріскується. На стеблах дорослих рослин розвивається бура суха смуга від підземної частини до найнижчих листків. Хворі рослини жовтіють і в’януть. Зараження на ранніх етапах викликає загибель, а на пізніх знижує врожайність.
Альтернаріоз. Найбільш характерним симптомом ураження є жовті, темно коричневі або чорні округлі плями на листках з світлим ореолом навколо плями. На уражених ділянки виразки випадають, листки набувають продірявленого вигляду. Окремі плями зливаються у великі некротичні виразки, листя скручуються, а потім засихають. Уражені частини рослини покриваються оксамитовим темним нальотом під час спороношення грибів, особливо у вологу погоду.
В жовні триватиме міграція мишоподібних гризунів із місць резервації на посіви озимого ріпаку, озимих зернових колосових культур, багаторічних трав. Природній запас цих гризунів спостерігається в місцях резервації: на сінокосах, пасовищах, перелогах, інших землях з підвищеною вологістю. Гризуни шукають укриття та формують запаси кормів. Живляться зеленою масою, зерном та насінням, яке залишається на полі після збирання. За сприятливих умов та достатньої кормової бази, популяція шкідників швидко зростає і завдає масштабних збитків.
Враховуючи високі показники життєдіяльності мишей та полівок, у господарствах необхідно встановити постійний контроль за їх розвитком. Систематичні обстеження та вчасні захисні заходи дають можливість стримати розповсюдження шкідників та зберегти врожай. Запобігають розмноженню та розселенню мишоподібних гризунів через застосування агротехнічних заходів, зокрема знищення післяжнивних решток і сходів падалиці, лущення стерні, збирання соломи і своєчасний основний обробіток ґрунту. Заходи з обмеження чисельності шкідників доцільно проводити при перевищенні ЕПШ, який складає три жилі колонії на озимих культурах та п’ять жилих колоній – на багаторічних травах.
Для винищення мишоподібних гризунів застосовують біологічні чи хімічні препарати (зернові принади), або вносять аміачну воду (150-200 г в нору). Зважаючи на ситуацію, коли у період проведення хімічних захисних заходів від мишоподібних гризунів можливі випадки отруєння диких тварин та птахів, необхідно дотримуватися правил техніки безпеки під час розкладання отруєних принад. Зернові приманки на основі хімічних речовин (бродіфакуму, бромадіалону та флокумарину) повинні розкладатись обов’язково вручну, мірними ложечками по 3-4 г на нірку з обов’язковим прикриттям нірки(засипанням землею). У якості біологічного методу застосовують препарати, що містять бактерії мишиного тифу. Вони безпечні для інших живих організмів, адже на відміну від хімічних препаратів, впливають лише на мишоподібних гризунів і не чинять шкідливої дії на тварин та птахів.
Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними препаратами згідно Реєстром. До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли навчання та мають Посвідчення про право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.