Хризантема (лат. Chrysanthemum) – рід багаторічних чи однорічних трав’янистих квіткових рослин, деколи здерев’янілих біля коренів напівчагарників родини Айстрові, що здавна відомі своїми неабиякими декоративними, лікарськими та їстівними властивостями. Батьківщиною хризантем вважають східні регіони Азії (території нинішніх Китаю, Монголії, Північної та Південної Кореї, Тайваню, Індії, Японії). Нині існує близько 40 дикорослих форм цих рослин, а також безліч її культурних різновидів, сортів, гібридів, які культивуються переважно для оздоблення квітників, зимових садів, оранжерей, парків, зон відпочинку тощо.
Важко повірити, що батьками усього розмаїття сучасних сортів є лише два види хризантем – хризантема індійська (Chrysanthemum indicum) з Південно-Східної Азії та хризантема садова (Chrysanthemum morifolium) з Китаю. Вирощуванням хризантем почали займатись у Китаї приблизно у XV сторіччі до н.е. Ці рослини згадуються у працях Конфуція.
Перші окультурені хризантеми мали дрібні квітки, переважно жовтого кольору, рідше – фіолетово-рожевих тонів. Тоді їх використовували частіше в медицині, кулінарії, виноробстві, ніж для краси. Хризантеми вважалися лікарськими рослинами, що дають життєву силу. Варені коріння використовували від головного болю, молоді пагони і пелюстки додавали в салати, з листя готували святковий напій. Хризантема вважалася одним з «чотирьох панів» – найбільш шанованих рослин, поряд з бамбуком, сливою і орхідеєю, які були уособленням шляхетності, тому просте населення не мало права вирощувати її в своїх садах.
Хризантема індійська
Приблизно у VІІ столітті н.е. хризантема потрапила до Японії. Як в Китаї, вона набула там величезної популярності, Японці були настільки зачаровані цією прекрасною квіткою, що імператор звелів зобразити хризантеми на своєму гербі й офіційній печатці.
До 1630 року вже було зареєстровано понад 500 сортів хризантем. Західному світу рослина була офіційно представлена лише у XVII столітті. У 1753 році батько сучасної таксономії Карл Лінней дав квіткам назву «хризантема», що означає «золота квітка». У 1789 році капітан П’єр-Луї Бланкар після поїздки до Китаю привіз у Францію три сорти (білий, бузковий та фіолетовий) холодостійкого виду індійської хризантеми. Ці квіти швидко акліматизувалися, і в ХІХ столітті їх можна було зустріти в багатьох приватних садах і парках. Але рослини індійської хризантеми могли формувати лише дрібні квіти. Наступний етап завоювання хризантемами Європи розпочався в 1862-1863 роках, коли ботанік Роберт Форчун привіз із Японії великоквіткові сорти цих рослин.
Гібрид індійської хризантеми Herbstrubin
В американському садівництві хризантеми з’явилися у 1798 році завдяки полковнику Джону Стівенсону, який привіз з Англії культурний сорт цієї рослини.
Нині ці чарівні квітки посідають одне з почесних місць у квітникарстві та флористиці, чому немало посприяли широка інтродукція японських та китайських сортів, а також кропітка робота британських, французьких та американських селекціонерів. На початок 2014 року у світі налічувалося понад 20 тис. сортів хризантем, з них близько 7 тис. – лише в Китаї.
У хризантем відносно стійкий імунітет, своєчасна профілактика допоможе уникнути більшості проблем. Але, якщо ця велична квітка все ж таки захворіла, корисно знати перші симптоми захворювань та методи їх лікування.
Вірусні та неінфекційні хвороби хризантем та їх лікування
Захворювання вірусної етимології
Всього відомо не менше двох десятків вірусних інфекцій, до яких схильна осіння красуня хризантема – це аспермія, карликовість, біла плямистість квіток, розеточність тощо. Один з найбільш небезпечних вірусів для хризантеми – мозаїка, уражені нею рослини відстають в розвитку, погано ростуть, листя покривається жовтими плямами, що утворюють мозаїчний візерунок, дрібнішають квіти. В такому випадку хворі кущі повністю знищують, ділянку регулярно очищають від бур’янів. Препаратів від вірусних захворювань рослин не існує.
Мозаїка
Неінфекційні хвороби
Помилки в технології вирощування хризантеми можуть призвести до захворювань – стан ґрунту, режим підгодівлі і поливу впливають на розвиток осінніх квітів, порушення умов відходу їх послаблює, а це вже прямий шлях до зараження різними інфекціями.
Квітникарям знайоме таке поняття, як «удушення кореня», коренева система буквально задихається від зайвої вологи і дефіциту повітря в ґрунті, якщо він глинистий, недостатньо добре дренований і при цьому залитий дощами. У рослини, яка змушена існувати в таких умовах, жовтіє листя, підгнивають коріння, і в результаті вона гине.
Неможливість засвоїти надлишки вологи призводить до того, що під бутоном на стеблі з’являється тріщина, майбутня квітка хризантеми обламується або деформується. З іншого боку, недолік вологи в ґрунті теж пригнічує кущі хризантем, листя стає млявим, знижується опірність хворобам. Низькі температури навколишнього середовища призводять до пожовтіння або почервоніння листка вздовж жилок.
Незбалансовані підживлення органічними та мінеральними добривами також послаблюють рослини. Наприклад, не можна удобрювати квіти свіжим гноєм. Це призводить до опіків коренів і послаблює їх, роблячи доступними для інфекції. Нестача або надлишок мікро/макро- елементів також негативно впливають на стан рослин та можуть відображатися: гальмуванням росту, блідістю листків, пожовтінням листків, некротичними плямами тощо. Щоб уникнути неінфекційних хвороб необхідно дотримуватись технології вирощування рослин та вносити добрива чітко за інструкцією.
Грибкові хвороби хризантем та їх лікування
Найчастіше хризантеми уражуються хворобами грибкової етимології. Значно підвищує ризики ураження рослин загущеність посадок, і в зв’язку з цим, погана вентиляція насаджень, також спека, висока кислотність ґрунту, надлишковий вміст азоту в ґрунті. З грибками різного походження на хризантемах ефективно справляються з допомогою фунгіцидів, найтрадиційнішими засобами виступають – бордоська рідина, колоїдна сірка, також можна використовувати більш сучасні фунгіциди або біопрепарати (див. «Перелік пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні 2023 рік»).
Септоріоз листя хризантеми
Якщо у хризантем сохнуть нижні листки, часто це ознака септоріозу, який дає про себе знати жовтими плямами, як правило, саме на нижніх листочках хризантем, найближчих до поверхні землі – плями темніють, набувають коричневого відтінку, потім чорніють, розповзаються по поверхні. При перших проявах захворювання потрібно потемнілу рослинність зірвати та спалити, заражені рослини обприскати фунгіцидами. Для профілактики на клумбах і в цілому на ділянці слід вчасно прибирати зів’ялу рослинність.
Іржа
Якщо на поверхні листя хризантем виникають бліді плями, а з внутрішньої сторони листа вони борошнисто-помаранчеві, то на ваших рослинах поселилася іржа. Іржа знижує інтенсивність цвітіння, через те що на боротьбу з хворобою йде багато сил. При симптомах хвороби необхідно негайно прибирати інфіковані листочки, кущі обробити фунгіцидами, прорідити посадки для поліпшення циркуляції повітря, поливати рослини лише під корінь (вода не повинна потрапляти на листя).
Іржа
Фузаріозне в’янення
Якщо у хризантеми жовтіє листя та знижується тургор, це може стати першим ознакою фузаріозного в’янення – хвороби, яку спричиняє грибок Fusarium. Хвора квітка відчуває гострий дефіцит вологи, тому що грибок вражає коріння і перешкоджає надходженню води, необхідної для зростання хризантеми. В уражених рослин сповільнюється розвиток, вони помітно відстають у рості, а до цвітіння часто справа так і не доходить. При симптомах хвороби необхідно повністю видалити заражені рослини, надати перевагу сортам з підвищеною стійкістю до фузаріозу. Рекомендована кислотністю ґрунту повинна становити pH 6,5 – 7,0, бути слабокислою або нейтральною.
Фузаріозне в’янення
Борошниста роса
Ознака цього грибкового захворювання – брудно-білий борошнистий наліт на хризантемах, часто виникає у вологому середовищі, тому широко поширюється в сиру дощову погоду. Серед заходів захисту – видалення інфікованих частин, ретельна обробка кущів фунгіцидами.
Борошниста роса
Шкідники хризантем
Значну загрозу для хризантем становлять й шкідники. Вони здатні значно знижувати декоративні якості, а при значному ураженні рослин призводити до їх загибелі. Найбільш розповсюдженими шкідниками хризантем є: листові нематоди та попелиці.
Листова нематода
Нематоди – крихітні червовидні тварини, вражають не тільки хризантему, але і багато інших рослин, вони часто зимують в ґрунті, залишках рослинності, що може стати джерелом інфекції наступного року. На листках хризантеми, до яких дісталася нематода, з’являються жовто-коричневі плями, які поступово займають всю поверхню листа, спочатку відмирає листя внизу стебла, потім шкідник поширюється все вище по стовбуру. Якщо не вжити заходів, гине весь кущ. При ураженні рослин нематодою знищують не тільки хвору рослину, включаючи коріння, але і оточуючу його ділянку ґрунту. Навесні землю навколо квітів мульчують – це перешкоджає появі нематоди. Вода при поливі не повинна потрапляти на листя. На початковому етапі зараження можна застосувати обробку по листу інсектицидами.
Попелиця
На хризантемах поселяються оранжерейна попелиця і бура попелиця. Перша, зеленого або рожевого кольору, оселяється на нижній стороні листів, на бутонах і квітках, і харчується їх клітинним соком. Бура попелиця живе в суцвіттях, не пошкоджуючи їх, але забруднюючи своїми продуктами життєдіяльності. У разі ураження кущів хризантеми попелицею кущі обприскують інсектицидом з «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Також для прихильників біологічного методу захисту рослин, можна використовувати добре відомих нам комах – сонечок (Coccinellidae).
Оранжерейна попелиця
У боротьбі з іншими шкідниками також використовують пестициди, але симптоми ураження комахами бувають різними. Пінявка слинява, або цикадка, поглинає сік квітки хризантеми, покриваючи при цьому рослини піною.
Польовий клоп деформує листя, бутони хризантеми і квітки, заважаючи цвітіння рослин.
Павутинний кліщ плете павутину на нижній стороні листя хризантеми, які жовтіють і в’януть. Поширенню шкідника сприяє спекотна погода. Павутинний кліщик легко адаптується до препаратів, тому потрібно чергувати різні отрутохімікати.