Вірусне некротичне пожовтіння жилок цукрового буряку (ризоманія) – хвороба, яка перебуває у Переліку регульованих шкідливих організмів А-2 (Карантинні організми, обмежено поширені в Україні). Уражує коренеплоди всіх видів буряку (Beta vulgaris), шкодочинність досить висока. Резерватами вірусу є рослини з родини лободових (Chenopodiaceae), зокрема, усі види буряків і шпинат; переносником вірусу є гриб Роlуmyxa betae К., який сам по собі є слабким патогеном для буряків; патогенність гриба зростає при набутті ним вірофорності – наявності в ньому вірусу, носієм якого він може стати, якщо розвивається в інфікованій рослині; вірус може зберігатися більш ніж 20 років у спорах (цистосорусах) гриба.
У хворих рослин збудник постійно наявний у бокових корінцях і в самому коренеплоді. Збудник спричиняє порушення обміну речовин, уповільнення росту і розвитку рослини, а також процесу цукроутворення, внаслідок чого знижується урожайність коренеплодів і цукристість, що є яскравим прикладом впливу вірусу на економіку.
Ураження кореневої системи переносником вірусу – грибом P. betae К. – відбувається за допомогою зооспор, які контактують з кореневими волосками молодих рослин цукрових буряків, закріпляються на них і проникають в клітини, утворюючи плазмодій.
Плазмодій, який вийшов із зооспори, розвивається в клітині корінця в зооспорангії, який вже за 2-3 дні при температурі +20…+25 °C може вивільняти нові зооспори або перетворитися через 10 днів на цистосорус, який містить від 100 до 300 цистоспор. Для розвитку гриба оптимальними є відносна вологість ґрунту 80%, температура +23…+27 °C, нейтральні і слаболужні ґрунти (рН 7-8). За температури нижче +15 °С розвиток хвороби незначний. Вірус ризоманії та його переносник гриб локалізуються, в основному, в дрібних бічних корінцях і в стрижневому корені.
В якості наслідків дії вірусу можемо відмітити такі факти:
- Поширення даного організму може відбуватись через ґрунт та його залишки (на знаряддях обробітку), насіннєвий матеріал.
- Уражені рослини дуже погано зберігаються, процеси гниття присутні на коренеплодах навіть під час збирання урожаю.
Рослини, які уражені у ранню фазу розвитку, нерідко гинуть або відстають у рості, при цьому спостерігається порушення фізіологічних процесів. Змінюється колір листків від світло-зеленого до жовтуватого. Інколи спостерігаються звужені прямостоячі листки з видовженими ніжками. Вони виглядають як зів’ялі, нормального кольору, але коренеплід недорозвинутий. У другій половині вегетації, особливо, після сильних опадів, на листках з’являється побуріння судин і суміжних з ними ділянок з подальшою появою некрозів. Однак типові ознаки на листках зустрічаються дуже рідко, в більшості випадків вони відсутні, тому польова діагностика за симптомами на листками ускладнена.
Характерні симптоми ризоманії проявляються на коренеплоді у вигляді розростання бічних корінців – ризоїдів, утворення ними «мички» чи «бороди». Коренеплоди уражених рослин дрібні, недорозвинені, з великою кількістю дрібних, переплетених між собою корінців. Особливо чітко діагностується хвороба під час збирання. Уражені рослини сильно відстають у рості, схильні до загнивання. При поперечному розрізі коренеплоду добре помітне побуріння судинних пучків. Щоб діагностувати захворюваність, на посівах проводять двократні обстеження за двома діагоналями поля. Перше – наприкінці липня, друге – під час збирання врожаю. На насінниках обстеження проводять в період утворення квітконосних пагонів та після збирання насінників.
За результатами щорічних спостережень та лабораторних досліджень було встановлено, що присутність цистоспор в корінчиках коренеплодів зберігається на всіх фазах розвитку культури.
Поперечний зріз буряка, хворого на ризоманію. Хворий буряк може мати білішу, ніж у нормі, внутрішню (судинну) тканину.
Для запобігання поширення вірусу застосовуються наступні фітосанітарні заходи:
- забороняється ввезення зараженого садивного матеріалу і ґрунту із заражених зон країн розповсюдження захворювання;
- обов’язкове карантинне інспектування, фітосанітарна експертиза завезеного імпортного матеріалу;
- з метою своєчасного виявлення захворювання проводять обстеження полів буряку влітку та восени;
- при виявленні вогнища захворювання, запроваджується карантинний режим;
- дотримання сівозміни, ротація, чистий пар;
- внесення органічних добрив, глибока оранка, знищення рослинних решток та бур’янів, вирощування стійких і толерантних сортів;
- просторова ізоляція насінницьких насаджень від виробничих не менше 1 км в насінницьких господарствах.