Природний ареал шкідника охоплює Середземномор’я, Північну Африку, Південну Європу, південну частину Центральної Європи та Південно-Західну Азію. Сьогодні кипарисова райдужна златка шириться Чорноморським узбережжям, а також углиб європейської частини.
Шкідник пошкоджує рослини, які зараз активно використовуються в озелененні: туї, ялівці, кипарисовики, кипариси. Пошкоджені кипарисовою райдужною златкою рослини зазвичай усихають протягом 2-7 років, в залежності від розміру.
Основним шляхом розповсюдження шкідника є заражений посадковий матеріал через те, що при візуальному огляді саджанців виявити його майже неможливо. Мають насторожувати побуріння та всихання хвої, поява тріщин та смолянистих виділень, здуття та відшарування кори та льотні отвори.
Життєвий цикл златки від яйця до жука триває два роки. Весь цей час личинка знаходиться під захистом кори гілок та стовбуру і недоступна для засобів захисту рослин. Літ жуків починається з останнього тижня квітня та триває до кінця липня. Аби запобігти пошкодженню рослин, у період льоту жуків потрібно регулярно, з інтервалом у два тижні, обробляти рослини препаратами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Якщо профілактичні заходи не допомагають, заражені кипарисовою райдужною златкою рослини краще знищити – для запобігання подальшого розповсюдження.
