Посіви соняшнику переважно по краю поля заселяють і пошкоджують геліхризові попелиці. Шкідники харчуються на нижній стороні листя по жилках, утворюючи великі колонії. Листки деформуються, скручуються, засихають, знижується продуктивність культури. Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) попелиць – 20% заселених рослин із 100 оглянутих. При надпороговій чисельності рекомендовано обробити посіви інсектицидами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». На попелицях живляться личинки та імаго семикрапкового сонечка, які є природними ентомофагами.
На посівах соняшнику відмічається живлення гусениць бавовникової совки І покоління. Вони завдають шкоди листкам, що призводить до порушення процесів росту та розвитку соняшника. Також гусениці можуть пошкоджувати кошики соняшника, вигризаючи в них отвори. Це відкриває можливість для проникнення інфекцій, зокрема різноманітних видів гнилей. ЕПШ листогризучих совок впродовж вегетації 5-10 гус. / 1 кв. м.
Відмічається заселення рослин соняшнику павутинним кліщем. Інтенсивному розвитку та поширенню цього шкідника сприяють цьогорічні погодні умови, а саме висока температура повітря і низька відносна вологість повітря. Оптимальною для розвитку кліща температурою є +29… +31 ºС, а вологість повітря – 35-55%. Слід відзначити, що донедавна павутинні кліщі майже не шкодили соняшнику. Будучи поліфагами, вони віддавали перевагу сої, овочевим та плодовим культурам, але зміна клімату призводить до поширення нових, нетипових для України видів.
Кліщі заселяють переважно нижній бік листків, де живуть у павутині. Живляться соком рослин, проколюючи епідерміс листка, на якому з’являються спочатку світло-зелені плями, які згодом зливаються й утворюють знебарвлені ділянки (мармуровість). При цьому збільшується випаровування води, відбувається втрата хлорофілу та порушення функцій листкового апарату. Рослини відстають у рості, листки передчасно засихають та опадають, гинуть стебла. Рослини можуть передчасно закінчувати вегетацію. У разі пошкоджень кліщем більш ніж на 10% рослин соняшнику у фазах 2-6 листків доцільно провести обробку акарицидами.
У зв’язку із різкими перепадами температур від високих до низьких, значно підвищився рівень загрози масових уражень посівів соняшнику пероноспорозом. Пероноспороз (несправжня борошниста роса) на соняшнику інтенсивно розвивається в Україні протягом останніх років. Рівень ураженості рослин може досягати 50-60%, а недобір врожаю – 50%. Рівень зараження залежить від стійкості сортів та гібридів, кількості накопиченої інфекції в ґрунті та, звичайно, систем захисту. Шкодочинність хвороби полягає в зниженні схожості ураженого насіння, зрідженості посівів через загибель уражених рослин, зниженні врожаю внаслідок порушення процесів дихання та вуглеводного обміну. Уражені рослини відстають у рості, мають тонке стебло і дрібні листки. Такі рослини, як правило, гинуть, а якщо досягають фази цвітіння, то на них утворюються дрібні (2- 3 см у діаметрі) кошики без насіння.
Характерною ознакою пероноспорозних плям на листках є те, що з верхнього боку вони хлоротичні, світло-зелені, а з нижнього боку на них утворюється добре помітний світло-сірий борошнистий наліт. Складність боротьби зі збудниками пероноспорозу зумовлена їхніми біологічними особливостями. Пероноспороз складно контролювати, ще й тому, що це несправжній гриб, а більшість препаратів, наявних на ринку, призначені для контролю справжніх грибів.
Заходи захисту від пероноспорозу:
- вирощування стійких сортів;
- сівба ретельно очищеним, відсортованим і протруєним насінням;
- знищення падалиці;
- вирощування соняшнику в сівозміні з поверненням на те саме поле не раніше як за 8 років;
- дотримання просторової ізоляції.
Що стосується хімічного обробітку, то в період вегетації застосовують препарати на основі карбендазиму. Максимальна допустимість – дві обробітки.
Бура плямистість листя (септоріоз) – захворювання, притаманне для соняшників в усіх регіонах України. Септоріоз вражає всі надземні частини рослини. При сильному ураженні листя передчасно засихає, зменшується врожай та вміст олії в насінні. Проявляються на листі в другій половині літа у вигляді світло-жовтих округлих плям діаметром близько 1 см, з часом центральні частини плям набувають темно-коричневого забарвлення. В дощову погоду уражена тканина часто випадає і листя стає дірчастим. При сильному розвитку хвороби плями зливаються і листя передчасно засихає. З верхнього боку листа на плямах з’являються темні крапки – округлі, дрібні пікніди плодоношення гриба. Влітку, за сприятливих умов для розвитку інфекції, симптоми хвороби спостерігаються і на кошиках, частіше – на листках обгортки у вигляді бурих відносно великих плям. Хвороба проявляється при надмірному зволоженні.
Іржа соняшнику. Хвороба уражує надземні органи рослин, частіше всього листя. Високий розвиток хвороби спостерігається в другій половині літа, а іноді в кінці вегетації. Шкідливість хвороби полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листків, втраті частини поживних речовин на розвиток та формування спороношення гриба, що призводить до передчасного усихання листків, і в результаті до зниження урожаю та погіршення його якості (лушпинність збільшується, а олійність зменшується). При середньому та сильному ступені ураженості рослин іржею зменшується розмір кошика на 7,5-16%, врожай насіння – на 14-38 %, маса 1 тис. насінин на 10-19 %, вміст олії – на 4-12 %.
Після зараження соняшника ецидіоспорами на нижньому боці листків розвиваються іржаво-коричневі подушечки – уредопустули з одноклітинними округлими уредоспорами. Протягом вегетаційного періоду гриб може давати декілька поколінь уредоспор, це підсилює розвиток хвороби, особливо під час цвітіння і формування насіння. Під кінець вегетації рослин на листках, частіше з нижнього боку, розвиваються темно-коричневі теліопустули з еліпсоїдальними, яйце- або булавоподібними теліоспорами. При сильному розвитку хвороб, особливо на ранніх фазах розвитку рослин, проводиться обприскування фунгіцидами.
Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними препаратами з «Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.