Хвороби кукурудзи здатні завдати істотної шкоди врожаю і погіршити посівні якості насіння. Найнебезпечніші серед них – летюча і пухирчаста сажки. Розглянемо їх докладніше.
Летюча сажка (збудник – гриб Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P. Clinton)
В Україні летюча сажка поширена значно менше, ніж пухирчаста, зустрічається переважно в регіонах з достатнім зволоженням. Недобір урожаю зерна при сильному розвитку хвороби може становити 15-20% внаслідок ураження качанів, а також через приховані втрати, що пов’язані із загибеллю окремих паростків, низькорослістю рослин і недорозвиненістю качанів.
Симптоми хвороби проявляються в період цвітіння. Гриб уражує генеративні органи: качан повністю перетворюються на чорну масу спор, прикриту скороченими обгортками, які спочатку щільні, зелені, а пізніше жовкнуть, всихають і передчасно (у фазі молочної стиглості) розкриваються; волоть руйнується частково або повністю, з утворенням неприкритих чорних скупчень спор (теліоспор), що вільно розпилюються.
Уражені рослини відстають у рості, схильні до сильного обростання листям. Можлива також прихована форма хвороби, при якій спори на уражених органах не утворюються, рослина відстає в рості, качани недорозвинені, або їх зовсім немає. За зовнішнім виглядом летюча сажка відрізняється від пухирчастої тим, що у першої спорові скупчення сухі і не мають оболонки, а в другої – здуття вкрите м’ясистою, блискучою, вологою з середини оболонкою.
Джерелом інфекції є теліоспори в ґрунті на уражених рослинних рештках, а також на поверхні насіння. Якщо вони не розпорошені, то можуть зберігати життєздатність в ґрунті впродовж кількох років (3-8).
Спори проростають одночасно з проростанням насіння, уражуючи молоді тканини паростка до виходу його на поверхню ґрунту. Оптимальна для проростання спор температура повітря +25…+30°С. Розвиткові летючої сажки сприяє підвищена температура ґрунту і помірна вологість його в період проростання зерна і появи сходів кукурудзи. Масове ураження летючою сажкою спостерігається за умов пізніх строків сівби, теплої весни, підвищеної температури і помірної вологості ґрунту в період проростання зерна, жаркого літа, і особливо – при порушенні сівозмін внаслідок накопичення інфекції в ґрунті.
Серед заходів захисту наступні:
- дотримання оптимальних сівозмін та строків сівби;
- протруювання насіння протруйниками, рекомендованими «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»;
- найефективнішим профілактичним заходом є впровадження у виробництво стійких гібридів і сортів.
Пухирчаста сажка (збудник – гриб Ustilago zeae (Beckm.) Unger)
В Україні хвороба широко розповсюджена по всій країні, але найбільшої шкоди завдає у напівзасушливих центральних областях степової зони, особливо при вирощуванні сприйнятливих гібридів. Зниження врожаю може досягати 25-30%, а в умовах посухи – 50%.
Шкідочинність хвороби полягає у значному недоборі урожаю внаслідок ураження різних органів рослин, безплідності качанів за умов раннього їх зараження, а також у загибелі уражених молодих рослин.
Перші ознаки ураження хворобою спостерігаються на молодому листі і піхвах, починаючи з фази сходів. У фазі 5-8 пари листків ураження проявляється на листкових піхвах та стеблах, потім – на волотях, на початку цвітіння – на качанах. Рослини кукурудзи найбільш сприйнятливі до зараження від фази 4-6 листків до початку молочної стиглості. В місцях ураження утворюються характерні пухирчасті здуття різної форми та розміру від невеликих до 15 см і більше в діаметрі. Розвиток здуттів починається з блідих, злегка припухлих плям, що швидко збільшуються, і за 2-3 тижні перетворюються у великі жовна блідувато-рожевого або зеленкувато-жовтого кольору. У нестиглому стані сажкові здуття складаються з сірувато-білої, шаруватої маси, вкритої товстою вологою оболонкою. При достиганні вміст здуття перетворюється на чорно-оливкове скупчення теліоспор гриба. По мірі достигання здуття його оболонка висихає і розтріскується.
Джерелами інфекції є теліоспори у ґрунті і рідше – на насінні. Первинне зараження відбувається за допомогою теліоспор, які розносяться вітром з пухирів, що лишилися на полі з минулого року і були зруйновані при обробітку ґрунту. Проростають теліоспори за наявності краплинної вологи протягом кількох годин. Оптимальною температурою для проростання спор є +23…+25°С. Проростаючи, спори проникають у рослини через епідерміс молодих органів і в місцях пошкодження комахами.
Найсприятливішими для розвитку пухирчастої сажки є висока температура і періодичні посухи: в роки, коли в період вегетації дощі випадають нерівномірно, пухирчастої сажки буває дуже багато. Систематичне достатнє зволоження, як і тривалі посухи – несприятливі для розвитку хвороби. Поширенню пухирчастої сажки сприяють також пошкодження рослин бавовниковою совкою, шведською мухою, стебловим кукурудзяним метеликом та іншими комахами, механічне травмування при обробці ґрунту.
Щодо токсичності пухирчастої сажки, то вважається, що жовна зі сформованою споровою масою такі ж отруйні, як і ріжки злаків. Тому рослини з пухирями сажки не слід використовувати для годівлі тварин, ні у свіжому вигляді, ні у вигляді силосу.
Заходи захисту. Найбільш економічно ефективним методом боротьби з пухирчастою сажкою є створення і використання у виробництві стійких гібридів кукурудзи. Важлива роль належить також агротехнічним прийомам: сівба гібридним насінням I покоління та добір здорового насіннєвого матеріалу; оптимальні строки сівби; протруювання насіння; просторова ізоляція, в сівозміні кукурудза на насіння не повинна перевищувати 25-30% площі; очищення поля від післязбиральних решток і осіння оранка.