Одним із найнебезпечніших захворювань картоплі є рак, збудник якого – гриб Synchytrium endobioticum (Schibersky) Percival. Захворювання додане до списку А-2 «Карантинні організми, обмежено поширені в Україні». З культурних рослин пошкоджує лише картоплю. Хвороба вперше зареєстрована в Австро-Угорщині у 1888 році. До Європи гриб потрапив із Південної Америки (Перу). Збудник зустрічається локально майже у всіх країнах-членах Організації економічного співробітництва та розвитку. В Україні рак картоплі вперше виявлено на Хмельниччині.
Розповсюдження раку картоплі в природних умовах дуже повільне. Він найчастіше переноситься із зараженими бульбами або бульбами стійких сортів, що мають на своїй поверхні часточки зараженого ґрунту, та з іншим рослинним матеріалом (цибулинами, коренеплодами, саджанцями, розсадою), який вирощений на зараженій ділянці. Дощові потоки та талі води, що проходять через старі вогнища, розносять збудника на значні відстані. Паразит може розселятися птахами, а також сільськогосподарським інвентарем, тарою, гноєм, відходами заводів, що переробляють інфіковану картоплю тощо.
Найхарактерніша ознака захворювання – утворення наростів на бульбах, столонах, кореневій шийці, рідше (при сильному ураженні) – на стеблах, листках і квітках. На стеблах вони формуються у пазухах листків та при основі стебла, а на листках з’являються на черешках. Листки потовщуються та деформуються. На квітках спостерігається цілковита деформація тичинок, а згодом і всієї квітки.
Корені картоплі ніколи не уражуються. За зовнішнім виглядом нарости нагадують квіти цвітної капусти. Розмір наростів може бути різноманітним – від маленької горошини до розміру бульби і більшим. Нарости, що утворюються в землі, мають білий або жовтуватий колір, а на надземних частинах рослин – зелений. До закінчення вегетації вони темніють і загнивають. Нарости на столонах можуть мати також зелене забарвлення внаслідок синтезу хлорофілу. При ураженні кореневої шийки нарости помітні на поверхні ґрунту.
Через те, що збудник раку картоплі належить до вологолюбивих організмів, найбільш сприятливі умови для його розвитку – середньомісячна температура ґрунту від +18 °С до +21 °С і збільшена кількість опадів.
Заходи із запобігання подальшого поширення раку картоплі – це здійснення державного контролю за дотриманням законодавства з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезені, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні картоплі.
Основні фітоснітарні заходи:
заборона ввезення насіннєвого матеріалу картоплі, товарних партій картоплі і ґрунту із заражених районів країни, де зареєстровано рак картоплі;
при ввезенні імпортних партій картоплі проводиться інспектування з обов’язковим відбором зразків для фітосанітарної експертизи;
для вчасного виявлення хвороби проводяться обстеження насаджень картоплі з обов’язковим відбором зразків ґрунту;
впровадження особливого карантинного режиму у вогнищах.
Локалізація та ліквідація раку картоплі здійснюється, передусім, агротехнічними заходами, які можуть включати:
використання здорового садивного чи сортового матеріалу картоплі;
вирощування сортів картоплі, стійких до патотипу S. endobioticum, який виявлено на зараженій земельній ділянці (полі);
здійснення не рідше ніж один раз на п’ять років сортозаміни на відповідній земельній ділянці (полі) сортами картоплі, стійкими до S. еndobioticum;
промивання бульб перед висаджуванням слаболужним розчином у випадку вирощування на присадибних земельних ділянках та земельних ділянках (полях);
дотримання сівозміни (вирощування зернових, зернобобових, технічних та інших культур за винятком пасльонових);
недопущення залуження земельних ділянок (полів) та вирощування багаторічних трав, що консервують вогнища хвороби;
внесення органічних добрив.