У листопаді триватиме міграція гризунів з місць резервації (неорні землі, узбіччя доріг, стерня озимих і просапних культур) на посіви озимих зернових культур, озимого ріпаку та багаторічні трави. При зниженні температури очікується стрімке наростання чисельності гризунів. Харчуючись сходами озимих, гризуни утворюють у посівах «прогалини». В роки масового розмноження іноді виникає потреба в пересіві пошкоджених масивів.

Слід відзначити, що полівки живляться переважно зеленими рослинними кормами і швидко гинуть, якщо харчуються лише зерном. Миші навпаки – основну енергію отримують з`їдаючи насіння, а вразі харчування лише зеленими рослинами гинуть через 2-3 дні. Також мишоподібні гризуни – проблема багатьох зерносховищ, овочесховищ, комор і ферм. З настанням зими щури та миші проникають у комори, чинять шкоду врожаю. Вони є потенційними носіями збудників хвороб людей і тварин. На посівах сільськогосподарських культур та неорних землях переважає полівка звичайна (95%), та у вересні-жовтні 2024 року зустрічалася курганчикова миша (5%) на полях після соняшнику і кукурудзи. За наявності 3-5 і більше жилих колоній на 1 гектар застосовують родентициди, які рекомендовані Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (далі – Реєстр). Всі хімічні родентициди належать до антикоагулянтів крові. Вплив на організм гризунів проявляється порушенням процесів згортання крові. Загибель гризунів при застосуванні препаратів зазвичай відбувається впродовж 3-10 днів. Обробки по мірі необхідності рекомендовано повторювати через 7-10 днів.

Біологічні препарати на основі бактерії Salmonella enteritidis var. Препарати викликають зараження гризунів мишиним тифом. Зараження тифом мишей призводить до повної загибелі колонії. Дія препарату може відбуватися в широких температурних межах від -25°С до +35°С, найбільша ефективність досягається при температурі повітря до +10°С. Загибель гризунів зазвичай настає через 6-14 днів.

При збереженні сталих температур вище +5°С продовжиться живлення личинок хлібного туруна на озимих зернових культурах, особливо по стерньовим попередникам. Личинки, перебуваючи в нірках верхнього шару ґрунту, живляться вночі листочками озимини, затягуючи їх у нірки, тому листя має «пожований» вигляд. Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) у фазу 3-го листка-кущіння – 2-3 екз. / 1 кв. м. При надпороговій чисельності туруна слід провести захисні обробки дозволеними до використання інсектицидами, які рекомендовані Реєстром.

За теплої погоди триватиме пошкодження рослин озимих культур личинками злакових мух (в першу чергу чорної пшеничної мухи, в меншій мірі шведської, гессенської). Шкодочинність злакових мух зростає на ранніх посівах в умовах посухи.

В умовах теплої затяжної осені рослинам озимини продовжать шкодити злакові попелиці, смугасті цикадки, хлібні смугасті блішки. Хлібні блішки найбільше пошкоджують перший листок, що спостерігається одразу після появи листка на поверхні. Жуки зіскрібають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям. Молоді рослини пригнічуються, жовтіють, сохнуть. Попелиці і цикадки є переносниками вірусних хвороб – мозаїк та карликовості.

За умов теплої погоди, частих дощів, вранішніх туманів та рясних рос ймовірне  ураження посівів озимої пшениці септоріозом, борошнистою росою, кореневими гнилями, бурою листковою іржею, а ячменю – гельмінтосорозом,  збудники яких накопичились в ґрунті, рослинних рештках, насінні цьогорічної вегетації.

Септоріоз призводить до зменшення асиміляційної поверхні, передчасного всихання листків і рослин, зниження врожаю зерна і погіршення його посівних та технологічних якостей. Для розповсюдження хвороби сприятливою є температура повітря від 9 до 28°С, а оптимальна – 20 – 22°С. Особливо інтенсивного розвитку хвороба набуває при частому випаданні дощу.

Гельмінтоспоріоз проявляється у вигляді темно-бурої та смугастої плямистості.  Сприятливі для зараження хворобою умови настають при вологій і теплій погоді – температура від +5 °С до +35 °С. Оптимальна температура – близько +20 °С, якщо вологість повітря не опускається нижче 95%.

Інтенсивність  ураження борошнистої роси зростатиме за підвищеної вологості повітря (понад 60-100%), частих дощів, рос та туманів, за помірних температур (16-23°С), а також на ранніх, гарно розкущених і підживлених посівах озимих зернових культур, особливо пшениці.

Тепла погода листопада сприятиме подальшому пошкодженню озимого ріпаку   гусеницями підгризаючих та листогризучих совок (озимою, капустяною), гусеницями капустяних і ріпних біланів, хрестоцвітими блішками, капустяними попелицями. Небезпека їх шкідливої діяльності посилюватиметься за нестачі вологи.

За прохолодної вологої погоди несправжні гусениці ріпакового пильщика продовжуватимуть шкодити посівам озимого ріпаку. Вони грубо об’їдають або скелетують листки. ЕПШ ріпакового пильщика – 2-3 несправжньогусениці / 1 кв. м; хрестоцвітих блішок – 3-5 ж / 1 кв. м, гусениць біланів – 2-5 ос. / 1 рос., підгризаючих совок  –  2-3 гус. / 1 кв. м, капустяних попелиць – 10% заселених рослин. При перевищенні ЕПШ доцільно провести обробки рекомендованими Реєстром інсектицидами.

Тепла погода, висока відносна волога повітря та часті, рясні дощі сприятимуть розвитку хвороб на озимому ріпаку, а саме циліндроспоріозу, альтернаріозу, пероноспорозу, фомозу.

Головна причина хвороб рослин – неправильна сівозміна. Краще висівати ріпак після бобових трав, однорічних трав. Небажані попередники – редька, гірчиця, капуста. Запобігти ураженням шкідниками та патогенами можна, висіваючи культуру на одне й те ж саме поле не частіше одного разу на 4 роки. Також до захворювань приводять:

  • нестача поживних речовин (азоту, марганцю) (їх дефіцит швидко викликає різні патогенні ураження);
  • погодні умови (затяжні посухи, підвищена вологість повітря), також шкідливий тривалий вплив помірних температур.

Важливо також сіяти протруєне насіння, вносити мінеральні добрива, вчасно проводити фунгіцидну обробку. Не варто нехтувати заробкою післяжнивних залишків – часто вони причина грибкових уражень посівів.

Захист ріпаку від хвороб обумовлює застосування спеціальних засобів (регуляторів (інгібіторів) росту). На озимому ріпаку обов’язково потрібно проводити осінню рістрегуляцію для формування до входу в зиму рослин із потужним стрижневим коренем (8-10 мм у діаметрі), 6-8 листками та не витягнутою точкою росту, яка найбільше може страждати в зимовий період. Ці регулятори затримують ріст та витягування рослин восени, стимулюючи розвиток коренів та кореневих волосин. Завдяки їм, у корінні нагромаджуються органічні пластичні речовини, а вміст вологості знижується. Тож можна підвищити зимостійкість культури і життєстійкість молодих пагонів, які з’явилися після обробки. На озимому ріпаку рістрегуляцію потрібно проводити з фази 3-4 листків. Часто існує потреба провести обробку також в фазу 5-6 листків.

Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними  препаратами згідно з Реєстром. До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-200.