Мишоподібні гризуни – небезпечні, багатоїдні шкідники осінньо-зимового періоду, які завдають значної шкоди сільському господарству. На сільськогосподарських угіддях найпоширеніші та найчисельніші гризуни – полівка звичайна, миша польова, миша курганцева (курганчикова), полівка гуртова і нориця руда.
Помірно тепла та волога погода, достатня кормова база сприяли переселенню мишоподібних гризунів з місць резервації (лісосмуги, неорні землі, багаторічні трави, скирти соломи) в крайові смуги посівів озимих зернових культур і ріпаку та наростанню їх чисельності. Харчуючись сходами озимих, гризуни утворюють у посівах «прогалини». В роки ж масового розмноження іноді виникає потреба в пересіві пошкоджених масивів. Мишоподібні шкідники не лише завдають значних збитків сільськогосподарському виробництву, а є також переносниками багатьох хвороб, небезпечних для людей та свійських тварин – лептоспірозу, псевдотуберкульозу, туляремії.
Особливістю мишоподібних гризунів є висока плодючість, що за сприятливих кормових і погодних умов зумовлює їх масове розмноження. Для різних видів мишоподібних гризунів характерна пристосованість до певного виду корму. Так, польова, курганчикова миші за типом харчування – насіннєїди, основну енергію вони отримують від поїдання зерна. Якщо його немає, тваринки не тільки перестають розмножуватися, а й протягом кількох днів гинуть. Полівки ж харчуються зеленими частинами рослин. Якщо вчасно і без втрат зібрати врожай, умови для розмноження насіннєїдних видів гризунів усуваються. Водночас великі площі посівів озимої пшениці і багаторічних трав, копиці сіна забезпечують кормами полівок, які харчуються зеленими частинами рослин в усі сезони.
При низьких температурах для підтримки життєдіяльності гризунам потрібна більша кількість кормів, ніж при плюсовій температурі. Добування кормів узимку вимагає великих затрат енергії на зігрівання й рух у пошуках корму. Крім того, при різкій зміні від позитивних до негативних температур, що супроводжуються опадами, на поверхні ґрунту нерідко утворюється крижана кірка, яка не тільки ускладнює добування корму, а й закриває нори та спричиняє загибель гризунів.
У південних районах України на посівах озимої пшениці за наявності снігового покриву полівки можуть успішно розмножуватися цілу зиму. Сприятливі місця для зимівлі полівок – посіви озимої пшениці, особливо по чорному пару, які встигли восени пройти фазу кущіння, та посіви багаторічних трав із великим травостоєм. У таких місцях навіть при промерзанні ґрунту й наявності снігового покриву полівки не відчувають нестачі корму і не витрачають енергію на його добування.
У період масового розмноження гризуни суттєво пошкоджують молоді лісонасадження і сади, вони знищують кору дерев, що призводить до їх ослаблення й загибелі.
Заходи боротьби з мишоподібними гризунами
З метою запобігання збільшення чисельності та шкідливості гризунів слід проводити постійний моніторинг їх розвитку та профілактичні заходи щодо зниження чисельності шкідників. Найважливішими заходами є агротехнічні: дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервації гризунів (у лісосмугах та на узбіччях доріг), своєчасне і без втрат збирання врожаю, своєчасна і якісна оранка. Усе це позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища.
За наявності 3-5 і більше жилих колоній на 1 га для боротьби з гризунами застосовують хімічні та біологічні засоби захисту рослин (родентициди), які рекомендовані «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». До препаратів хімічної групи належать отруйні принади, які є антикоогулянтами, тобто вони блокують згортання крові, в результаті чого гризуни гинуть від внутрішньої кровотечі. Застосовуючи хімічні методи, слід враховувати видовий склад гризунів. Так, найкращою принадою для мишей, що харчуються насінням рослин, є зерно пшениці. Не слід використовувати зернові отруєні принади у боротьбі з польовою мишею, бо вона, поїдаючи зерно, завжди вилущує його, відкидаючи оболонку, що містить у собі найбільше отрути.
Біологічний метод – використання препаратів на основі бактерії Salmonella enteritidis var., які викликають зараження гризунів мишиним тифом. Воно призводить до повної загибелі колонії. Дія цих препаратів може відбуватися в широких температурних межах від -25 °С до +35 °С, найбільша ефективність досягається при температурі повітря до +10 °С. Загибель гризунів зазвичай настає через 6-14 днів. Препарати безпечні для інших живих організмів, адже на відміну від хімічних препаратів, впливають лише на мишей, і не чинять шкідливої дії на тварин та птахів.
Застосування навіть найефективнішого хімічного чи біологічного засобу не врятує від повторного заселення мишоподібними гризунами. Регулярні обстеження та вчасний захист дадуть змогу запобігти ускладненню фітосанітарного стану та сприятимуть успішній перезимівлі сільськогосподарських культур.
У грудні, за теплої погоди, випаданні опадів і достатньої вологості ґрунту, ймовірне слабке живлення личинок хлібного туруна. Значної шкоди личинки завдаватимуть посівам озимих колосових культур по стерньовим попередникам. При зниженні температури до 0 °С личинки туруна підуть на зимівлю у більш глибокі шари ґрунту. При перевищенні економічного порогу шкодочинності (ЕПШ) – 2-3 екз. / 1 кв. м у фазу кущіння – слід проводити захисні обробки дозволеними препаратами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
На посівах озимих зернових культур, за помірно теплої температури повітря, частих опадів, рясних рос та туманів, ймовірний розвиток хвороб, як-от септоріоз, борошниста роса, темно-бура плямистість та кореневі гнилі.
В Україні поширено більше 100 видів комірних шкідників, які пошкоджують зерно і зернову продукцію впродовж зберігання. Щороку через них втрачається до 30% зібраного зерна, також істотно знижуються його харчові, фуражні та посівні якості. Найпоширеніші шкідники зерна та зернової продукції: комірний, рисовий і кукурудзяний довгоносики, хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, зернова міль, південна комірна вогнівка, борошняний кліщ. Живлячись зерном шкідники забруднюють його екскрементами, шкірками від линянь, відмерлими особинами, павутинням. Зерно склеюється в грудки, ущільнюється, в ньому підвищуються температура і вологість. Також у пошкодженому зерні активізується розвиток мікрофлори, а саме зерно швидко уражується пліснявою та грибами роду Fusarium, що робить його просто непридатним до подальшого використання через надлишок отруйних для людини чи тварин речовин. Те ж саме стосується і насіннєвого зерна, яке втрачає свій головний якісний показник – схожість до 92% і стає непридатним до посіву.
Основними факторами, які сприяють заселенню зерна комірними шкідниками є температура, вологість та вміст кисню в середині насипу. Першим найбільш вагомим показником є температура. Оптимальною для розвитку переважної більшості шкідливих комах є температура в межах +20…+28 °С. Критичними температурами, при яких комахи впадають в анабіоз, є температура в 0 °С, а також вище +38 °С. Тому у зимовий період надійним способом обмеження чисельності шкідників є приморожування зерна. Більшість комах за температури нижче -15 °С гине протягом доби.
Також одним із важливих факторів розвитку шкідників є вологість зерна. Живлення шкідників можливе лише за умови підвищеного вмісту вологи в зерні, що зберігається. Крім того, їх тіла на 50-60% складаються з води і тільки вміст вологи в зерні дає можливість її поповнення для активного існування. Ще одним важливим показником, що впливає на активність шкідників, є вміст кисню. При закладанні на зберігання неочищеного зерна отримується нещільний бурт, який постійно збагачується киснем. Це забезпечує шкідників необхідним повітрям для дихання. Зменшення кисню в бурті до 1-2% призводить до загибелі більшості комах та кліщів.
При появі комірних шкідників в зерносховищах проводять фумігацію або аерозольну обробку. Обробляти склади необхідно коли шкідники знаходяться в активному стані за температури не нижче +12 °С. Використання зерна для реалізації можлива не раніше ніж через 20 діб після фумігації. Проведені заходи з обмеження та контролю чисельності шкідників забезпечать збереженість товарного і насіннєвого зерна та його товарних і посівних якісних показників в складських приміщеннях.
Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ і лише дозволеними препаратами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, котрі пройшли медогляд, навчання та мають посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.