Мишоподібні гризуни щорічно залишаються небезпечними шкідниками зимового періоду. Помірно тепла, без різких коливань, погода у грудні – на початку січня і відсутність зливних дощів чи снігу сприяють подальшому розмноженню та поширенню мишоподібних гризунів, передусім на неорних землях, в лісосмугах, на багаторічних травах, через те що там їм вдосталь зеленої рослинності (кормової бази). На посівах озимих зернових культур мишоподібними гризунами заселені переважно крайові смуги за чисельності 1 кол. – максимально 2 кол. / 1 га, в одній колонії по 2-3 жилих нір. В посівах озимого ріпаку нараховується 1-2 жил. кол. / 1 га, в них по 2-4 жилих нори. На багаторічних травах обліковується 1,5-3 жил. кол. / 1 га з 2-5 жилими норами.
З мишоподібних гризунів господарське значення в Одеській області мають полівка звичайна і курганчикова миша, які є найчисленнішими та найбільш шкодочинними.
Полівка звичайна живиться переважно зеленими частинами рослин, рідко – насіннями та ягодами. Доросла особина протягом доби з’їдає до 30-40 г соковитого корму. Якщо полівка харчується лише зерном, то вона швидко загине. Протягом року буває 3-4, інколи 7 виводків. Мишоподібні гризуни характеризуються високою плодючістю та здатністю до швидкого відновлення популяції.
Курганчикова миша за розміром трохи менша за хатню мишу. Насіння злаків являється головною їжею цього виду мишоподібних гризунів протягом всього року. Свою назву отримала завдяки звичці збирати великі запаси зерна на поверхні ґрунту, присипаючи їх землею, внаслідок чого утворюється курганчик.
Збільшенню чисельності мишоподібних гризунів сприяє недбале господарювання на землі, а саме втрати врожаю при збиранні, поверхневий чи нульовий обробіток ґрунту, нехтування зяблевою оранкою, несвоєчасне прибирання післяжнивних решток, порушення сівозміни. Враховуючи здатність мишоподібних гризунів до швидкого розмноження у сприятливих умовах (відносно тепла, без різких температурних коливань та затяжних опадів, погода, випадання великої кількості снігу на непромерзлу землю, достатня кількість корму), а також до міграції у пошуках їжі, їх чисельність зростатиме. Тому необхідно постійно обстежувати посіви озимини та багаторічних трав і за наявності 3-5 жил. кол. / 1 га провести винищувальні заходи проти гризунів рекомендованими «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» родентицидами. Хімічні обробки треба проводити відповідно до економічних порогів шкодочинності (ЕПШ), суворо дотримуючись техніки безпеки.
У сонячні дні та за температури повітря вище +5 °С протягом 5-7 днів триватиме слабке живлення личинок хлібного туруна на посівах озимих зернових культур, особливо посіяних по стерньовим попередникам. Личинки живляться сходами озимини, об’їдаючи листя, причому живлення триває навіть під сніговим покривом. Часто личинки затягують листя до нірок, у яких живуть, де й живляться ним. У місцях підвищеної чисельності шкідника сходи зріджуються і з’являються лисини. При зниженні температури до 0 °С личинки туруна підуть на зимівлю у більш глибокі шари ґрунту.
За помірної теплої температури повітря, частих дощів, туманів та рясних рос на посівах озимої пшениці триватиме розповсюдження хвороб: септоріозу, борошнистої роси, на озимому ячмені – гельмінтоспоріозу. Також за умов м’якої зими та вологої погоди можливий прояв таких хвороб зернових культур, як снігова пліснява, гібелліноз, та осередкове поширення зимового зернового кліща.
Зерновим запасам завдаватимуть шкоди комірні шкідники, як-от комірний та рисовий довгоносики, зернова міль, гороховий зерноїд, хлібний точильник, хрущаки, південна комірна вогнівка.
Найпоширенішим серед комірних шкідників є комірний довгоносик. Зимує шкідник в складах, опалювальних приміщеннях, хлібних партіях. Живиться зерном практично всіх хлібних злаків. Увесь цикл розвитку – від яйця до появи молодого жука – відбувається всередині зернівки. За рік дає 3-4 покоління. Кількість поколінь залежить від температури і вологості зерна. Оптимальною для жука є температура +20… +28 °С, відносна вологість повітря 75-93%, вологість зерна 13-16%. Жук живе 200-250 днів, знищуючи цілодобово 0,08-0,67 мг зерна, личинка за період розвитку 11-14 мг. При масовому розвитку шкідник може знищити до 30% зерна і більше.
Імаго і личинки рисового довгоносика, крім рису, пошкоджують пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, борошно, висівки, тютюнові вироби тощо. За шкодочиністю рисовий довгоносик перевершує комірного. Протягом року він дає від двох до 7-8 поколінь (на півдні України). У південних районах може жити і в полі, і у коморах.
Живлячись зерном, шкідники забруднюють його екскрементами, шкірками від линянь, відмерлими особинами, павутинням. Зерно склеюється в грудки, ущільнюється, в ньому підвищуються температура і вологість. Із пошкодженого зерна одержують неякісне, з погіршеними хлібопекарськими і смаковими якостями борошно.
До факторів, що сприяють швидкому розмноженню комірних шкідників, належать теплі зими, а також зберігання зерна влітку. Тривала низька температура затримує розвиток шкідників та розмноження, через що вони поступово гинуть. Охолодження зерна проводять пасивним (відчинення дверей, вікон) або активним (вентилювання, пересипання зерна транспортерами) способами. Зниження температури зерна до -5…-10 °С може забезпечити повне знищення шкідників.
Заходи захисту:
- збереження зерна та продуктів його переробки у сухих, добре вентильованих складських приміщеннях;
- утримання приміщень чистими від сміття, розсипів зерна у проходах;
- ретельне очищення зерносховищ, волога і газова (за потреби) дезінсекція;
- побілка приміщень вапном перед засипанням зерна на зберігання.
Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними препаратами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.