Посівам гороху в Україні значних збитків спричиняє низка шкідників, найнебезпечнішим з яких є гороховий зерноїд, або брухус (Bruchus pisorum L.). Характерною особливістю є те, що зимівля цих жуків відбувається переважно всередині насінини, що сприяє їх надійному захисту від несприятливих умов навколишнього середовища та широкому розселенню, а захисні заходи щодо них доводиться проводити не лише як з фітофагами на польових культурах, але й комірними шкідниками.
Гороховий зерноїд – злісний шкідник бобових. Личинка пошкоджує насіння в полі, імаго – і в полі, і при зберіганні. Жук чорний, в жовтих і білих волосках, з білим хрестоподібним малюнком на кінці черевця. Цей малюнок є одним з видових ознак для відмінності горохового зерноїда від інших. Надкрилля не закривають повністю черевце. Кожне надкрилля з косою білої перев’язкою. Довжина жука – 4-5 мм.
Шкода від горохового зерноїда полягає у псуванні зерна, оскільки личинка під час свого розвитку виїдає в ньому великі порожнини, знищуючи близько половини ендосперму, а інколи й більше. Зниження схожості пошкодженого насіння в крупнонасінних сортів гороху досягає 55%, у дрібнонасінних — 85%. У роки масового розмноження шкідника недобори врожаю зерна від нього нерідко сягають 3–4%, вміст у ньому незамінних амінокислот знижується на 26–27%. В екскрементах личинок міститься шкідливий для здоров’я людей та тварин алкалоїд кантаридин, тому пошкоджене зерно не можна використовувати в їжу та на корм худобі.
На півдні значна частина жуків зимує поза зерносховищ – в скиртах соломи, серед рослинних залишків, під корою дерев. У середині зерносховищ в теплу зиму, а також в приміщеннях, що обігріваються, більшість жуків залишають зерна і зимують в різних щілинах, серед куп гороху тощо. За рік брухус дає одне покоління.
Заражені насіння гороху мають вхідні отвори діаметром 0,1-0,3 мм. У міру розвитку зернівки на поверхні насіння гороху видно темні плями круглої форми (віконечка), порожнини з жуком всередині або порожні. Уражені зерна не тільки втрачають до 40% своєї ваги, також горох, пошкоджений зернівкою, має низькими харчові і насіннєві якості.
У нові райони шкідник потрапляє із зараженим зерном гороху, можливо і за допомогою перельотів жуків в сусідні поля від заселених посівів. Личинка горохового зерноїда є монофагом і розвивається виключно на культурному горосі. Низькі температури шкідник переносить досить добре і при перезимівлі в холодних сховищах і в природі не гине. При температурі зберігання гороху нижчій за +10… +12 °С жуки впадають у сплячку до весни.
На посіви гороху брухус частково потрапляє з насінням, але більшість жуків прилітає на поля з місць зимівлі, включаючи і торішні поля гороху, де жуки могли зимувати в падалиці та рослинних рештках. У період цвітіння гороху жуки частіше зустрічаються в квітках, де харчуються пилком і пелюстками. Личинки шкідника вгризаються в м’якуш бобів. В міру росту горошини вхід личинки в неї поступово заростає. Спочатку личинка перетворюється на лялечку, а потім – на дорослого жука.
При чисельності в зерносховищах на 1 кг зерна / 10 зерноїдів і більше проводять винищувальні заходи (фумігацію). При проведенні обробок застосовують препарати, дозволені до використання у боротьбі з шкідниками запасів відповідно до «Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Для здійснення захисних заходів слід обов’язково залучати фахівців, які мають відповідні допуски на проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами. Слід пам’ятати, що обробки необхідно проводити за температури зерна не нижче +10… +12 °С та вологості зерна не менше 15,5%. При здійсненні обробок обов’язково необхідно дотримуватись санітарних правил та правил техніки безпеки.