Тепла, без снігу та інтенсивних дощів, погода у січні, достатність кормової бази (зеленої рослинності на неорних землях, в лісосмугах, обабіч доріг та втрати при зборі врожаю зернових і просапних культур) сприяють подальшому розмноженню і збільшенню чисельності гризунів. При масовому розмноженні гризуни сильно зріджують посіви, навесні серед зеленіючих посівів бувають великі прогалини. У роки їх масового розмноження подекуди виникає потреба у пересіві пошкоджених масивів. У садах миші підгризають коріння, обгризають кору, найбільшої шкоди завдають молодим деревам, які можуть загинути.
У сільськогосподарських угіддях зустрічаються полівка звичайна, курганчикова та польова миші. За сприятливих умов миші розмножуються масово, здатні швидко відновлювати популяцію та повторно заселяти сільськогосподарські угіддя. У такій ситуації необхідно вести постійний моніторинг за посівами, а особливу увагу приділяти полям після стерньових і просапних культур, угіддям що межують з лісосмугами, неорними землями та багаторічними травами, а також площам, де не проводилися винищувальні заходи з осені.
При перевищенні економічного порогу шкодочинності (ЕПШ), який становить 3-5 колоній / 1 га на посівах озимих культур та багаторічних травах, проводять захисні заходи, застосовуючи родентициди, які рекомендовані Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Хімічні обробки проти гризунів треба проводити, суворо дотримуючись правил техніки безпеки та регламентів застосування.
Розмноження гризунів може обмежуватися природними факторами. Так, сильні морози та відсутність снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу спричинюють їх масову загибель.
У сонячні дні та за температури повітря вище +5 °С протягом 5-7 днів на озимих зернових культурах очікується відновлення живлення личинок хлібного туруна. Необхідно вести постійний моніторинг за посівами зернових, особливо посіяних по стерньовим попередникам, та при перевищенні ЕПШ (у фазу кущіння 2-3 екз./ 1 кв. м) обробити посіви інсектицидами. У місцях підвищеної чисельності шкідника рослини зріджуються і з’являються залисини. Тож можна обмежитися обробкою інсектицидами цих вогнищ з захватом 4-6 м навколо них.
За умов теплої погоди, відносної вологості повітря на рівні 60-100% та ранкових густих туманів на загущених, добре розвинутих посівах озимої пшениці та ячменю слід очікувати розвитку кореневих гнилей, борошнистої роси, септоріозу та гельмінтоспоріозів (темно-бура та сітчаста плямистість).
Також за умов теплої, вологої погоди в лютому можливий прояв піренофорозу, гібеллінозу та осередкове поширення зимового зернового кліща, який останніми роками спостерігається на півдні України, а при випаданні значної кількості снігу – снігової плісняви.
Піренофороз (жовта плямистість) – грибкове захворювання, яке вражає пшеницю та ячмінь. Його симптоми схожі на нетиповий септоріоз, а також фузаріоз листя. Хвороба поширюється через інфіковане насіння, рослинні залишки або безпосередньо через ґрунт. Піренофороз завдає значної шкоди врожаю, знижуючи якість зерна та його кількість. Захворювання проявляється у вигляді жовтих плям на листках, які поступово перетворюються на некротичні зони. На початкових стадіях піренофорозу плями мають чіткі межі і жовте забарвлення, з часом вони розростаються і стають темно-коричневими з облямівкою. Хвороба найчастіше проявляється у фазі кущіння та перед виходом у трубку, що призводить до передчасного відмирання листків і зниження врожайності.
Піренофороз є серйозною загрозою для врожаю пшениці та ячменю. Проте правильний підхід до профілактики, використання стійких сортів і застосування фунгіцидів дозволяє ефективно боротися з хворобою та зберегти врожай на високому рівні. Внесення фунгіцидів на ранніх стадіях розвитку захворювання або профілактично у фазу кущіння та перед виходом у трубку забезпечує найкращий захист. Використання стимуляторів росту та добрив допомагає зміцнити рослини і підвищити їхню стійкість до хвороб.
Гібелліноз – нова хвороба для України, однак є реальна загроза її поширення насамперед у південних районах. Максимальний рівень розвитку хвороби фіксують у роки з м’якими зимовими місяцями, протягом яких рослини вегетують, і вологими веснами. В основному захворювання проявляється вогнищами. Сильніше рослини уражені на більш зволожених ділянках. Якщо ранньою весною погодні умови посушливі, то прояв захворювання призупиняється.
До фази трубкування озимої пшениці захворювання проявляється у вигляді прикореневої гнилі, а в більш пізні фази – як гниль стебел. З ідентифікацією хвороби можливі труднощі, оскільки симптоми гібеллінозу на ранніх етапах розвитку рослин нагадують прояви ризоктоніозу, церкоспорельозу, або рожевої снігової плісняви, на пізніших – борошнистої роси. Захворювання викликає прямі втрати врожаю. Як наслідок – випадіння рослин, зниження коефіцієнта кущіння, зниження маси 1 000 зерен.
Найнебезпечнішим є ураження на ранніх етапах органогенезу. Так, інфікування в стадії шильця призводить до випадання рослин. Якщо ураження відбувається на стадії кущення – у більшості випадків наслідком стає загибель продуктивних пагонів або ж невиколошування. Інтенсивне ураження в пізніший період призводить до ламкості стебел і пустоколосості.
На пошкоджених стеблах вище вузла кущіння з’являються видовжені плями (3-5 см) з чіткою облямівкою кавового кольору. При наявності сприятливих погодних умов по мірі росту рослин плями поширюються вгору по стеблу, обхоплюючи його повністю. На плямах формується рясний наліт міцелію спочатку білого, потім темно-сірого кольору. На міцелії утворюється маса дрібних чорних склероцій гриба. Уражене стебло має темний колір, а порожнина його заповнена сірим міцелієм. Крім пшениці, гібеллінозом уражуються ячмінь, жито і тритикале. Поява і посилення шкодочинності захворювання пов’язані з мінімальним обробітком ґрунту, перенасиченням сівозмін зерновими, вирощуванням нестійких сортів.
Снігова пліснява найяскравіше проявляється навесні, інколи в лютому після танення снігу. На листках озимих з’являються водянисті плями з павутинним нальотом (міцелієм гриба) від брудно-білого до світло-рожевого кольору. За сонячної й вітряної погоди наліт швидко зникає. Плями призводять до склеювання листків, внаслідок чого уражене листя відмирає. При сильному ураженні спостерігається відмирання вузла кущіння, листових піхв, коренів і загибель всієї рослини. У роки з епіфітотійним розвитком хвороби ураження рослин становить 40-50%, можлива втрата 15-20% урожаю. На окремих полях посіви можуть повністю загинути.
Фактори, що сприяють розвитку снігової плісняви: ослаблення рослин в результаті несприятливих умов (відлига, надмірна вологість ґрунту, тривале залягання снігового покриву значної товщини, під яким спостерігається значний перепад температур: температура ґрунту вища, ніж снігового покриву, повільне танення снігу і випадання його на не промерзлий ґрунт, порівняно низька температура навесні); висока вологість повітря при відносно низькій температурі (+4 °С) навесні; повторні та загущені посіви культури; підвищені дози азотних добрив; розташування посівів озимих культур в знижених місцях.
Аби не допустити розповсюдження хвороб озимих зернових культур, застосовують ранньовесняне обприскування посівів фунгіцидами, які рекомендовані Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Оптимальна температура для застосування фунгіцидів зазвичай становить від +12 до +20 °С. Проте деякими контактними препаратами можна працювати від +5 °С, а системними – тільки понад +10…+12 °С.
Ушкодження рослин зимовим зерновим кліщем часто плутають з проявом кореневих гнилей. Дорослі кліщі до 1 мм довжини, овальні, темно-зелені або майже чорні з червоними ногами, в задній частині з червоною плямою навколо анального отвору. Оптимальна температура для харчування шкідників від +4 °С до +23 °С. Кліщі активні в похмуру погоду та нічний час. В сонячні дні ховаються під грудочками ґрунту.
Харчуючись, кліщі розривають епідерміс листя і висмоктують клітинний сік, що містить хлорофіл. На листках утворюються сіруваті плями, рослини набувають характерного сріблясто-сірого або жовтуватого забарвлення, прикоренева частина темніє. Верхівки листя в’януть і буріють. Пошкоджені рослини відстають у рості. Нерідко причиною таких весняних ушкоджень вважають вимерзання. Основна активність і шкідливість цього виду кліща в наших умовах доводиться на осінньо-зимовий період (листопад-грудень) і в ранньовесняний період (березень).
Вирішальне значення в боротьбі з зимовим зерновим кліщем мають агротехнічні заходи: раціональні сівозміни, обмеження площ колосових попередників озимої пшениці, своєчасне знищення сходів падалиці колосових культур в усіх полях сівозміни за допомогою системи обробітку ґрунту, сівба озимини в межах оптимальних строків. У весняний період при відновленні вегетації рослин осередки підвищеної чисельності зимових кліщів на озимій пшениці доцільно обробити інсектоакарицидами. Слід пам’ятати, що м’яка зима та затяжна весна сприяє розвитку фітофага. У разі встановлення чисельності шкідника вище економічного порогу шкідливості (5 екз. / 1 лист) застосування хімічних засобів захисту можливо з урахуванням властивостей акарицидів та погодних умов.
Позитивні температури повітря сприяють активізації комірних шкідників в зерносховищах. Найпоширеніші та найнебезпечніші шкідники зерна та зернової продукції: комірний і рисовий довгоносики, хрущаки, борошняні кліщі, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, зернова міль та південна комірна вогнівка. Втрати збіжжя від комірних шкідників можуть сягати до 30%.
До факторів, які сприяють швидкому розмноженню комірних шкідників, належать теплі зими, а також зберігання зерна влітку. Тривала низька температура затримує розвиток шкідників та розмноження, через що вони поступово гинуть.
Охолодження зерна проводять пасивним (відчинення дверей, вікон) або активним (вентилювання, пересипання зерна транспортерами) способами. Зниження температури зерна до -5 °С… -10 °С може забезпечити повне знищення шкідників.
Також в зерносховищах проводять фумігацію або аерозольну обробку. Обробляти склади необхідно коли шкідники знаходяться в активному стані, за температури не нижче 12 °С.
Всі роботи з обмеженню чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними препаратами згідно з Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи із ними. Під час роботи слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.