У березні, при встановленні теплої, помірно вологої погоди, слід очікувати продовження живлення мишоподібних гризунів та можливого наростання чисельності шкідників, особливо на площах, де не проводилися захисні заходи. Обробки з метою обмеження чисельності та шкодочинності мишоподібних гризунів доцільні при перевищенні економічного порогу шкодочинності (далі – ЕПШ) – 3 жилі колонії на озимих культурах та 5 жилих колоній та багаторічних травах. За потреби слід застосувати хімічний метод боротьби за допомогою родентицидів згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» (далі – Реєстр).

За умов встановлення сталої температури повітря близько +7 °С… +8 °С, після відтанення ґрунту, на посівах озимих зернових культур слід очікувати відновлення живлення личинок хлібного туруна. Після перезимівлі личинки поновлюють живлення, яке триває до заляльковування. Навесні личинками, що перезимували, може бути пошкоджено до 25-45% рослин. Необхідно вести постійний моніторинг посівів та за чисельністю шкідника, що перевищує ЕПШ (2-3 екз. / 1 кв. м при весняному відростанні), необхідно провести захисні заходи дозволеними до використання інсектицидами.

Наприкінці березня прогнозується початок льоту злакових мух весняної генерації, інтенсивність та тривалість льоту залежатиме від температурних показників. За умов прохолодної погоди, затяжної весни – літ буде розтягнутим, а при стрімкому наростанні позитивних температур – дружнім. Сприятиме розвитку шкідників рання, суха і тепла весна. Найбільшої шкоди личинки мух будуть завдавати слаборозкущеним з осені, зрідженим пізнім посівам озимих зернових колосових культур. Яйця самки відкладають за пазуху листків нерозкущених рослин та на бічні пагони слабко розкущених посівів озимих. Розвиток яйця триває 2-8 діб. Личинка проникає всередину пагону і робить спіральний хід до конуса росту або зародка колоса, виїдаючи на своєму шляху всі ніжні тканини. Внаслідок пошкоджень жовтіє і засихає центральний листок, пагін пригнічується й відмирає.

За умов помірно теплої погоди відбуватиметься відродження личинок злакових попелиць із перезимувавших яєць, та пошкодження ними посівів озимих зернових культур. Яйця попелиці зимують на листках сходів озимих культурних та дикорослих злаків, а також на падалиці та пожнивних залишках у ґрунті. Навесні, коли середньодобова температура досягає +8 °C… 10 °C, з’являються личинки, які за 10-15 діб перетворюються на партеногенетичних самок-засновниць. Кожна здатна розвиватися в 7 поколіннях та народжувати до 30 личинок.  Необхідно вести обстеження посівів та за наявності 100-150 екз. / 1 кв. м провести хімічні заходи дозволеними до використання препаратами з Реєстру.

У ІІ-ІІI декадах березня, при сталій температурі повітря +10 °С … +12 °С,   прогнозується вихід жуків піщаного мідляка на поверхню ґрунту та заселення ними посівів озимих зернових культур, озимого ріпаку та багаторічних трав.  Жуки багатоїдні і пошкоджують різні культури, однак найнебезпечніші для сходів просапних і розсаді овочевих культур. Личинки живляться гнильними рослинними рештками, живих рослин майже не пошкоджують.

За умов теплої погоди та відносної вологості повітря на добре розкущених, загущених та підживлених посівах озимих зернових культур слід очікувати ураження посівів борошнистою росою, септоріозом, а посіви озимого ячменю можуть уражуватися гельмінтоспоріозами (зараження відбувається при температурі вище +5 °С, оптимум +16 °С …+22 °С  за наявності крапельної вологи).

Зараження рослин борошнистою росою проходить при температурі 0 °С… +20 °С і відносній вологості повітря 50-100%. Висока температура повітря (понад +30 °С) затримує розвиток борошнистої роси. Інкубаційний період – 3-11 діб (в середньому 4-5). Борошниста роса на посівах озимої пшениці з’являється і розвивається ще з осені. Резерватором патогену борошнистої роси є сходи падалиці. Зимує патоген на посівах озимої пшениці і сходах падалиці у формі скупчення грибниці. Активний розвиток борошнистої роси спостерігається на затінених рослинах і в умовах коротшого періоду освітлення. Ранні посіви ярої пшениці уражуються менше, ніж пізні, а озимої – навпаки.

Шкідливість борошнистої роси проявляється насамперед у зменшенні асиміляційної поверхні листків і руйнуванні хлорофілу та інших пігментів. При сильному ураженні знижується кущистість, затримується фаза колосіння. Недобір урожаю від борошнистої роси може становити 10-15%, іноді – 30-35%.

Джерелом інфекції гельмінтоспоріозу (темно-бурої плямистості) можуть бути міцелій, склероції та конідії, які зберігаються на рослинних рештках і зерні. Навесні може утворюватися сумчаста стадія у вигляді перитеціїв із сумками та сумкоспорами, які є додатковим джерелом первинної інфекції. Симптоми гельмінтоспоріозу проявляються на листках рослин у вигляді видовжених, спочатку темних, а згодом темно-сірих або світло-бурих плям з темною облямівкою. За високої вологості повітря на них утворюється оливково-бурий наліт. Аналогічне ураження може бути й на нижніх вузлах стебел, які розм’якшуються, внаслідок чого рослини вилягають. Шкодочинність хвороби проявляється в зменшенні площі асиміляційної поверхні листків, що негативно впливає на продуктивність рослин. Найбільшої шкоди хвороба завдає в роки з теплими, дощовими умовами весняно-літнього періоду. При інтенсивному розвитку хвороби втрати врожаю можуть становити 30-40%. При значному поширенні хвороб посіви рекомендовано обробити фунгіцидами, що рекомендовані Реєстром.

Вихід імаго стеблового капустяного і великого ріпакового прихованохоботників із місць зимівлі, прогнозується у І-ІІ декадах березня, за умов ранньої весни (при температурі повітря понад +5 °С… + 6 °С, а масовий літ розпочинається при температурі +9 °С… +12°С). Через 12-14 днів після масового виходу з місць зимівлі самиця  відкладатиме яйця у верхівки молодих пагонів ріпаку. Шкода від жуків стеблового капустяного прихованохоботника полягає у тому, що вони прогризають черешки та товсті жилки епідермісу, а також виїдають м’якуш. Всередині листка утворюються камери, а на поверхні «бородавки». Личинка шкідника прогризає ходи по черешку листка в стебло, рухаючись по ньому вниз, іноді опускається до кореневої шийки. У пошкоджених рослин опадають листки, вони відстають у рості, погано розвиваються, стебла можуть ламатися, стручки передчасно світлішають і достигають, посіви нерівномірно достигають. При сильному пошкодженні рослини навіть гинуть.

Рано навесні (часто в середині березня, ще до початку відновлення вегетації), коли впродовж 7-10 днів максимальна денна температура перевищує +9 °С, самки великого ріпакового прихованохоботника відкладають яйця у верхівки молодих пагонів ріпаку (нижче на 1 см верхівки пагону). У місцях проколів на стеблі видно темні плями. Личинка жовто-біла, завдовжки 5-7 мм, з темно-коричневою головою. Фаза яйця триває 7-10 днів, після чого личинки прогризають ходи всередині пагонів, спричинюючи розтріскування вздовж стебла і його зигзагоподібне вигинання у вигляді літери S. Пошкоджений пагін потовщується, стає сплющеним або розтріскується, ріпак нерівномірно цвіте і достигає. На м’якуші стебла вздовж переміщення личинок видно коричнюваті сліди їх життєдіяльності. Найбільшої шкоди рослина зазнає у випадку відкладання яєць у фазі від початку росту пагону до 30 см його висоти. Можуть пошкоджувати також кореневу шийку. У місця пошкодження рослин проникає патогенна інфекція, викликаючи ураження хворобами: фомозом, склеротиніозом, білою і сірою гнилями.

Для своєчасного виявлення та контролю прихованохоботників доцільно викори­стовувати жовті чашки-пастки, через те що, відчуваючи загрозу, жук спадає із рослини ріпаку, завмирає і його складно знайти на посівах. ЕПШ капустяного прихованохоботника складає 20 жуків упродовж трьох днів / 1 жовту пастку, великого ріпакового – 10 жуків або 2-4 жуки / 25 рос. При перевищені ЕПШ та збережені сталої температури на рівні +10 °С необхідно проводити заходи щодо обмеження чисельності до початку яйцекладки.

При встановленні температури повітря +10 °С слід очікувати заселення та пошкодження посівів озимого ріпаку хрестоцвітими блішками, подекуди – капустяними попелицями. Найбільшої  шкоди блішки завдаватимуть зрідженим, слабким посівам. Враховуючи зимовий запас збудників хвороб озимого ріпаку, при подальшому наростанні температур та підвищеній вологості повітря слід очікувати розповсюдження фомозу, альтернаріозу, циліндроспоріозу, пероноспорозу.

Багаторічні насадження. Для попередження появи шкідників (зимуючі стадії кліщів, щитівок, попелиць) необхідно до розпускання бруньок, проводити обмивку дерев препаратами на основі масла нафтопереробної продукції. Ранньовесняне обприскування дозволяє обмежити чисельність більшості шкідників, вести боротьбу з якими складніше, коли вони вже заселили крони дерев. Для запобігання прояву хвороб слід щорічно, до розпускання бруньок проводити обприскування дерев дозволеними до використання фунгіцидами згідно з Реєстром. Протруєння насіння є важливим заходом для захисту посівів ярових зернових культур від хвороб, збудники яких зберігаються у насіннєвому матеріалі та ґрунті. Для виявлення патогенів у насінні необхідно проводити фітоекспертизу насіннєвого матеріалу.

Заспорене зерно візуально виглядає як цілком здоровий насіннєвий матеріал. Інфікування збудником відбувається під час проростання зерна. Паростки заражені спороношенням сажкових грибів, відстають у розвитку та рості, частина їх гине, що впливає на відсоток схожості зерна і густоту посівів. Протруювання забезпечує знезараження від патогенів, які зберігаються у насінні та на його поверхні, захищає культуру від ураження хворобами. Більшість сучасних триазолових протруйників досить ефективно контролює сажкові хвороби. Якщо діюча речовина має високу системну дію, то вона дуже швидко проникає всередину насіння, потім у проросток та досить швидко розкладається. Цього достатньо, щоб знищити збудників хвороб усередині рослини (летюча сажка) та на поверхні насіння (тверда сажка).

Проводити протруєння насіння необхідно в оптимальні строки та протруйниками з відповідним спектром дії. З метою захисту сходів ярих культур від шкідників та вірусних хвороб, переносниками яких є сисні фітофаги, раціонально проводити протруєння із додаванням препаратів з інсектицидним спектром дії, а з метою підвищення стійкості рослин – із додаванням стимуляторів росту та розвитку. Застосовувати можна лише ті препарати, що дозволені Реєстром.

До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.