Піренофороз, або жовта плямистість (збудник Рyrenophora tritici-repentis (Died.) Drechsler), часто зустрічається на посівах озимої пшениці у південних регіонах України. Нині хвороба поширюється майже у всіх регіонах нашої країни. Зміна клімату з підвищенням температури повітря спричинили зростання проявів хвороби на площах не лише озимої пшениці, а й на посівах жита і ячменю (овес стійкий до хвороби).
Зокрема хвороба вже досить поширена в Одеській області, але її діагностика пов’язана з труднощами, адже симптоми піренофорозу нагадують нетиповий септоріоз. Проявляється захворювання з обох сторін листя і листових піхв озимої пшениці та інших злакових культур у вигляді дрібних одиночних або чисельних плям овальної чи округлої форми, жовтого або світло-коричневого забарвлення діаметром 2-5 мм. Епідерміс у центрі плями злегка піднятий. З часом плями розростаються в поздовжньому напрямку, стають темно-коричневими, від 12 до 20 мм у довжину, іноді мають ромбоподібну форму, зазвичай облямовані зоною хлорозу. За кольором в цей період вони не відрізняються від плям при септоріозі, але не утворюють пікнід. Плями можуть бути у вигляді смуг, займати третину або навіть більше половини листкової поверхні. До кінця сезону на сильно уражених листках, а іноді після того, як листки повністю засохнуть, з’являється оливково-бурий наліт конідіального спороношення. Гриб може викликати ураження колоскових лусок. На них плями подовжені або у вигляді штрихів розміром 2-4 х 1-2 мм, не розростаються.
Діагностика хвороби: як не сплутати з септоріозом
Піренофороз на відміну від септоріозу, з яким її часто плутають, більш пристосований до високих температур і не потребує тривалої вологості для проростання спор, тому більш шкідливий і небезпечний. Крім того, піренофороз і септоріоз – патогени, що конкурують між собою. Якщо зараження відбулося піренофорозом, то, зазвичай, септоріоз не розвивається через особливості збудника піренофори. Агресивність цього патогену проявляється в пригніченні ряду інших патогенних захворювань.
Джерело інфекції – рослинні рештки, ґрунт, насіння. Захворювання може виникнути через заражене насіння, але основним джерелом зараження є інфікована стерня та хворі рослини. Патоген зберігається на рослинних рештках більше двох років і з повітряними потоками може переноситись на великі відстані. На перезимувалих листках і стеблах утворюється сумчаста стадія збудника в чорних псевдотеціях. Первинне ураження піренофорозом відбувається саме у березні-квітні аскоспорами із псевдотеціїв. Поширенню сприяє висока вологість.
Піренофороз поширюється повітряно-крапельним шляхом і краплями дощу. Прохолодна погода і висока вологість сприяє захворюванню, як і густий посів, рання сівба та мінімальні методи культивації. Оптимальні умови для зараження та розвитку хвороби – часті дощі, підвищена вологість і температура, а також вітряна погода. Сприятливою для розвитку хвороби є температура повітря від + 5 °С до +28…+30 °С, а оптимальною – +21… +23°С.
В залежності від фази розвитку рослин, інфекційного навантаження, насичення сівозміни злаковими культурами, сприятливих погодних умов для розповсюдження хвороби впродовж вегетації та особливостей сорту, втрати врожаю зерна від піренофорозу можуть сягати 20-50%, а в роки епіфітотій – до 65%. При цьому знижується якість товарного зерна та посівні якості насіннєвого матеріалу, маса 1 000 зерен зменшується на 14-31%, кількість зерен у колосі на 3-11%, зменшення кількості пагонів – на 17-18%, скорочення періоду наливу зерна на 3-6 діб.
Стійким сортам для зараження необхідно 24-48 годин, середньостійкі сорти будуть уражені за 14-18 годин, а для сприйнятливих сортів знадобиться менше ніж 12 годин із підвищеною вологістю повітря. Через 5-7 діб після зараження проявляються видимі симптоми хвороби.
Заходи захисту
Для ефективного захисту злакових колосових культур від збудника піренофорозу необхідно проводити фітосанітарний моніторинг посівів, особливо у період можливого першого прояву хвороби і для подальшого ефективного контролю за інфекцією.
Для захисту рослин від піренофорозу необхідно вирощувати сорти з підвищеною стійкістю проти захворювання, ретельно знищувати та заорювати пожнивні рештки, дотримуватись сівозміни з виключенням пшениці по стерньовим попередникам, обробляти посіви озимої пшениці фунгіцидами. Обробітки слід розпочинати при появі перших ознак ураження хворобою. Враховуючи агресивність захворювання та швидкість його поширення, при виборі засобів захисту перевагу слід надавати фунгіцидам з двома-трьома діючими речовинами: пропіконазол + тебуконазол + спіроксамін; пропіконазол + прохлораз; пікоксістробін + ципроконазол; тріафол + карбендазим; флуоксастробін + тебуконазол; солатенол + пропіконазол + ципроконазол та інші згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».