На озимих та ярих зернових культурах у сонячні, безвітряні дні триває літ злакових мух весняної генерації та відмічається відродження личинок. Злакові мухи найбільшої шкоди можуть завдати раннім посівам ярих колосових культур та пізнім, слабким і зрідженим посівам озимих культур.
Личинки гессенської мухи особливо небезпечні для сходів ярого ячменю, пошкоджені рослини відстають в рості, виділяються темнішим кольором листя і великою кількістю бокових стебел. Личинка чорної пшеничної мухи проникає всередину пагону і робить спіральний хід до конуса росту або зародка колоса. Внаслідок пошкоджень жовтіє і засихає центральний листок, пагін пригнічується й відмирає. У разі пошкодження ярих до початку кущіння зазвичай гине вся рослина. При перевищенні економічного порогу шкодочинності (ЕПШ), що становить 30-50 екз. /100 помахів сачка (імаго), або 6-10% ушкоджених личинками стебел, доцільно провести захисний обробіток посівів інсектицидами, керуючись «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Проти личинок необхідно застосовувати препарати системної дії через те що вони знаходяться всередині рослини і практично захищені від зовнішнього впливу.
Посівам озимих та ярих колосових культур завдають шкоди хлібні смугасті блішки та злакові попелиці. Найбільшої шкоди хлібні блішки завдають ярому ячменю. Живлячись листками сходів та молодих рослин, жуки згризають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям. Молоді рослини пригнічуються, жовтіють, сохнуть. ЕПШ у фазу кущіння блішки становить 6-8 екз. / 1 м² при 10% пошкоджених рослин.
За теплої, сухої погоди злакові попелиці розмножуються в масовій кількості, особливо в південних районах. Шкідники найчастіше заселяють посіви озимої та ярої пшениці, ячменю, жита, вівса. Попелиці пошкоджують листя, листові піхви, стебла, колос. У місцях пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють, їх краї скручуються. При незначних ушкодженнях пагони в’януть, при масовому заселенні в період виходу в трубку можуть загинути. У заражених рослин збільшується кількість порожніх колосків, вага соломи зменшується, дуже часто не відбувається виколошування. Крім того, зерно пшениці стає щуплим, а плівчастість у вівса та ячменю збільшується. Упродовж вегетаційного періоду можуть давати 10-12 поколінь. Попелиці створюють великі колонії. Попелиці – переносники вірусних хвороб типу мозаїк та карликовості. ЕПШ становить 100-150 екз. / 1 м², або 10-15 екз. / 1 стебло у фазі кущіння – вихід в трубку.
Зі стрімким потеплінням спостерігається початок заселення по крайовим смугам колосових культур злаковими п’явицями (червоногрудою та синьою). Основними кyльтypaми, які пошкоджують п’явиці, є oвec, ячмiнь, тверді пшениці. Шкоди завдають і жуки, і личинки. Жуки вигризають на листках наскрізні отвори, а личинки об’їдають епідерміс. Пошкоджені листки стають прозорими і відмирають.
Тепла погода, підвищена вологість повітря, часті тумани, рясні роси та дощі сприяють ураженню пшениці хворобами: септоріозом, борошнистою росою, бурою листковою іржею, піренофорозом, кореневими гнилями, а озимого ячменю – темно-бурою та смугастою плямистостями.
Піренофороз. Його симптоми нагадують нетиповий септоріоз. Проявляється захворювання з обох сторін листя і листових піхв озимої пшениці у вигляді дрібних одиночних або чисельних плям овальної чи округлої форми, жовтої або світло-коричневого забарвлення діаметром 2-5 мм. З часом плями розростаються в поздовжньому напрямку, стають темно-коричневими, від 12 до 20 мм у довжину, іноді мають ромбоподібну форму, зазвичай облямовані зоною хлорозу. За кольором в цей період вони не відрізняються від плям при септоріозі, але не утворюють пікнід. Прохолодна погода і висока вологість сприяє захворюванню, так само як і густий посів, рання сівба та мінімальні методи культивації. Оптимальні умови для зараження та розвитку хвороби – часті дощі, підвищена вологість і температура, а також вітряна погода. Сприятливою для розвитку хвороби є температура повітря від +5 °С до +28…+30 °С, а оптимальною – +21… +23 °С.
При виявленні та розповсюдженні хвороб посіви необхідно обробити препаратами, які рекомендовані «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». При виборі засобів захисту перевагу слід надавати фунгіцидам з двома-трьома діючими речовинами: пропіконазол + тебуконазол + спіроксамін; пропіконазол + прохлораз; пікоксістробін + ципроконазол; тріафол + карбендазим; флуоксастробін + тебуконазол; солатенол + пропіконазол + ципроконазол та інші.
Погодні умови ІІ-ІІІ декади квітня сприяють активному росту бур’янів, тому спостерігається високий рівень забур’яненості полів. Найпоширенішим способом боротьби з бур’янами залишається застосування хімічних прополювань гербіцидами. Вибір необхідного препарату визначається, в першу чергу, видовим складом бур’янів на кожному полі. Часто ефективним є застосування бакових сумішей гербіцидів. Пестициди застосовують відповідно до «Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» за результатами попереднього обстеження посівів. Крім врахування видового складу бур’янів, у технології захисту слід ретельно дотримуватися інших вимог щодо застосування гербіцидів. Так, важливо враховувати, до настання якої фази розвитку основної культури можна застосовувати ту чи іншу форму препарату. Найкраще підбирати такі гербіциди, час застосування яких не обмежується фазою кущіння, а триває до настання фази виходу в трубку (появи прапорцевого листа). Також слід знати, за якої температури повітря можна використовувати той чи інший гербіцид, в якій фазі росту й розвитку бур’янів тощо.
Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними препаратами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.