Зернові колосові культури уражуються різноманітними хворобами, найбільш шкодочинними серед них є сажкові хвороби. Вони спричиняють прямі втрати врожаю і проявляють негативний вплив на ріст, розвиток і продуктивність рослин (зменшення довжини колоса, кількості зерен у колосі, схожості та маси зерна). При сильному ураженні зерна погіршуються його товарні, хлібопекарські і біохімічні показники якості. Потенційні втрати зерна від сажкових хвороб можуть становити до 45 %.

Тверду сажку на пшениці викликають такі види грибів, як-от Tilletia caries Tul., Tilletia levis Kühn., а на ячмені – Ustilago hordei Kell. et Sw. Найчіткіше симптоми виявляються на початку молочної стиглості зерна. На пшениці та житі колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синім відтінком, колоски неприродньо розпушені. В зернівках замість зерна утворюються мішечки з теліоспорами гриба. На ячмені всі органи ураженого колосу перетворюються на чорну спорову масу.

Під час збирання, обмолоту, очищення зерна теліоспори розпорошуються та потрапляють на зерно і ґрунт. Джерелом інфекції є заспорене зерно. Додатковим джерелом інфекції для твердої сажки ячменю може бути ґрунт, де теліоспори до одного року можуть зберігатися. Гриб активізується (особливо у вологих умовах) та вражає нову рослину.

Шкідливість твердої сажки полягає не тільки у пошкодженні зернівок, що негативно позначається на масі та якості врожаю. Ця хвороба небезпечна ще й тим, що знижує стійкість рослини до низьких температур. Інфікована пшениця може не пережити зиму.

Летюча сажка (Ustilago tritici). Захворювання проявляється під час викидання колоса. В уражених рослин колосся ніби обгоріле внаслідок утворення чорної маси теліоспор замість квіткових частин і покривних лусочок колосків. Остюки колосків дуже редуковані, не пошкоджений тільки загальний стрижень. На початку виходу ураженого колоса з піхви листка, спорова маса прикрита тонкою прозорою оболонкою, яка потім швидко руйнується, і теліоспори легко розлітаються.

Стеблова сажка (Urocystis tгitici). Джерелом інфекції є заспорене насіння та ґрунт, де воно зберігає свою життєздатність близько року. Процес зараження можливий від моменту проростання насіння до утворення першого листка. Хвороба проявляється на стеблах, листках і піхвах у вигляді довгастих опуклих смуг завдовжки до кількох сантиметрів, які з часом набувають свинцево-синього кольору. В місцях уражень епідерміс розтріскується, й назовні виступає темна маса спор, які легко розпорошуються. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин. У хворих рослин зменшується продуктивна кущистість і врожайність падає у п’ять разів. Основними заходами обмеження поширення хвороби є дотримання сівозміни, протруювання посівного матеріалу.

Карликова сажка пшениці (Tilletia controversa). За зовнішніми ознаками хвороба схожа з твердою сажкою. У хворих рослин виявляються симптоми карликовості, вони дуже кущаться, утворюючи до 30 стебел і більше. Довжина таких стебел, зазвичай, в 2-4 рази менша, ніж у здорових рослин. Уражений колос щільніший, ніж при зараженні твердою сажкою, вкорочений, а колоскові луски розсунуті так, що колосся виглядає пір’ястим.

Індійська сажка (Tilletia indica Mitra). Уражує пшеницю, тритикале, жито. Симптоми захворювання найчастіше проявляються у період цвітіння. Характерними ознаками ураження є часткове перетворення насіння в чорну спорову масу теліоспор, які мають запах гнилої риби. Уражаються  лише 1-5 колосків у колосі. Переважно уражується зародкова частина чи борозенка зерна. Зародок при цьому не руйнується, і насіння сходить нормально. У польових умовах хвороба проявляється в період достигання, коли колоски розкриваються  й зерна уражені сажкою, стають помітними.  Гриб зумовлює зменшення довжини і кількості колосків. Соруси збудника видовжені або яйцеподібні, діаметром 1-3 мм, які достигаючи, утворюють коричнево-чорну пилову масу спор. Уражені рослини можуть бути карликовими.

Заходи захисту від сажкових хвороб:

  • вирощування стійких сортів зернових культур;
  • використання якісного насіння з високими посівними якостями;
  • протруювання насіння;
  • дотримання сівозміни;
  • використання оптимальних норм добрив, термінів і способів посіву;
  • якісний основний і післязбиральний обробіток ґрунту, що забезпечить своєчасне знищення падалиці, рослинних решток й бур’янів.

Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні економічного порогу шкодочинності та лише дозволеними препаратами згідно з Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.