У листопаді прогнозується інтенсивне заселення мишоподібними гризунами площ багаторічних трав, озимого ріпаку та сходів озимих зернових культур. При зниженні температури очікується стрімке наростання чисельності гризунів. Вони здатні завдати величезних збитків сільськогосподарському виробництву, як у польових умовах, так і в складах, коморах, зерносховищах, на фермах. Харчуючись сходами озимих, гризуни утворюють у посівах залисини. Оселяючись в складських та житлових приміщеннях, вони пошкоджують продукти, тару та самі приміщення. До того ж, миші є носіями збудників різних захворювань людей та тварин. По видовому складу традиційно переважають полівка звичайна і курганчикова миша.
Полівка звичайна здатна за добу з’їдати по масі до 300% своєї ваги зелених стебел. У такий спосіб полівки можуть завдати істотної шкоди озимим культурам і багаторічним травам, якщо своєчасно не зупинити початок їх розмноження в місцях резервацій. Слід відзначити, що полівки живляться переважно зеленими рослинними кормами і швидко гинуть, якщо харчуються лише зерном.
Характерною особливістю курганчикової миші є осіннє збирання великих запасів корму на зиму (5-10 кг колосків зернових культур, насіння злакових та інших видів бур’янів) та споруджування над ними земляних курганів близько 1 м у діаметрі і 0,5 м заввишки. Насіння злаків являється головною їжею цього виду мишоподібних гризунів протягом всього року. Курганчики миші будують лише тоді, коли для них на полях є досить поживи, зазвичай, це поля після соняшнику та кукурудзи, а також забур’янені площі.
Миші дуже чутливі до охолодження і намокання. Навіть невеликі пониження температури (до +9… 10 °С) в сиру погоду викликають у них загибель. До масової загибелі призводять осінні дощі з похолоданнями, сильні морози за відсутності снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі відлиги з таненням снігу. Проте гризуни дуже плодючі і здатні швидко відновлювати популяцію та повторно заселяти сільськогосподарські угіддя. Протягом року самки дають від 3 до 7 (на півдні до 10) приплодів по 3-8 мишенят у кожному, максимально – 12 шт. Вагітність триває 16-24 дні. Молоді полівки стають самостійні на 20 день життя. Статева зрілість настає на другому місяці життя.
З метою збереження посівів озимих зернових культур, ріпаку і багаторічних трав, а також щоб запобігти збільшенню чисельності та шкодочинності гризунів слід організувати постійний контроль сільськогосподарських угідь та в разі необхідності провести винищувальні заходи. За наявності 3-5 і більше жилих колоній / 1 га застосовують родентициди, що рекомендовані «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» (далі – Реєстр). Всі хімічні родентициди належать до антикоагулянтів крові. Вплив на організм гризунів проявляється порушенням процесів згортання крові. Загибель гризунів при застосуванні препаратів зазвичай відбувається в продовж 3-10 днів. Обробки по мірі необхідності рекомендовано повторювати через 7-10 днів.
Відносно тепла погода, достатня вологість ґрунту та дружні сходи сприятимуть живленню личинок хлібного туруна на посівах озимих зернових культур. Збільшена чисельність очікується на полях озимих колосових посіяних по стерньовим попередникам. Личинки живуть в нірках верхнього шару ґрунту і живляться вночі листочками сходів озимини, затягуючи їх у нірки і «змочалюють» листя. Основну шкоду посівам озимої пшениці личинки хлібного туруна спричиняють у фази сходів – початку кущіння. Тривалість пошкодження озимих шкідником восени залежить від вологості ґрунту. У посушливу осінь личинки живляться 15-25 днів, за значної кількості опадів – до 100 днів.
Посіви зернових культур, особливо після стерньових попередників, повинні бути під постійним контролем. У випадку появи перших ознак пошкодження рослин посіви необхідно захищати інсектицидами, можливі локальні обробки у вогнищах шкідника. Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) – 1-2 екз. / 1 м² у фазі сходів, в період кущіння – 2-3 екз. / 1 м².
За теплої погоди триватиме пошкодження рослин озимих культур личинками злакових мух (в першу чергу чорної пшеничної мухи, в меншій мірі шведської, гессенської). Шкодочинність злакових мух зростає на ранніх посівах в умовах посухи. Якщо рослини сформували малу кількість пагонів через посушливі умови або пізні сходи, пошкодження мухами може призвести до значного зрідження посівів. Навіть при хорошому кущінні пошкодження пагонів призводить до слабкого розвитку вторинних коренів та погіршення живлення.
В умовах теплої затяжної осені рослинам озимини продовжать завдавати шкоди злакові попелиці, смугасті цикадки. Попелиці висмоктують сік з рослини, порушують формування органів зернової культури. Крім того попелиці – переносники збудників вірусних захворювань. Злакові цикадки також висмоктують сік з листя, в результаті з’являється характерна плямистість (некрози), які є воротами для грибних і бактеріальних інфекцій. Цикадки, також переносять вірусні та фітоплазмозні захворювання, що призводить до ослаблення та пригнічення розвитку рослин.
За умов теплої погоди, частих дощів, вранішніх туманів та рясних рос ймовірне ураження посівів озимої пшениці септоріозом, борошнистою росою, кореневими гниллями, бурою листковою іржею, а ячменю – гельмінтоспоріозом, збудники яких накопичились в ґрунті, рослинних рештках.
Борошниста роса. Джерелом інфекції є рослинні рештки. Відомо, що зараження рослин можливе за широких температурних меж від 3 до 30 ºС (оптимальна температура +14…+17 ºС), за вологості повітря 50-100%. Інкубаційний період хвороби триває, залежно від погодних умов, 3-12 днів. Ураження рослин хворобою відбувається у період осіннього кущення культур. Інтенсивніше вона розвивається на загущених посівах та за ранніх строків сівби. Спочатку на листі з’являються матові плями, потім утворюється білий павутиноподібний наліт. Пізніше наліт ущільнюється, утворюючи ватоподібні подушечки. Шкодочинність хвороби полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листя, що уповільнює розвиток рослин. Хвороба призводить до зменшення кількості й маси зерен та до неповного наливу зерна. За сильного розвитку хвороби зменшується кущистість рослин, передчасно засихає листя і підгони, затримується колосіння, виникає пустоколосість і плюсклість зерна.
Бура листкова іржа. Шкодочинність її полягає у зменшенні асиміляційної поверхні та вмісту хлорофілу, посиленні транспірації та дихання рослин, що призводить до порушення водного балансу і передчасного відмирання листя та щуплості зерна. Ураження молодих рослин восени затримує утворення коренів та стебел, що призводить до зниження зимостійкості.
Особливо високої інтенсивності септоріоз набуває за умов тривалої вологої та вітряної погоди і рясних опадів. Перші ознаки хвороби, за сприятливих погодних умов, можна виявити восени під час сходів на листі у вигляді жовтих плям, які поступово буріють, а потім темніють. Септоріоз зменшує асиміляційну поверхню листків, викликає недорозвиненість колосу і передчасне дозрівання злаків. Недобір зерна іноді становить 30% і більше. Ранні посіви озимої і пізні посіви ярої пшениці пошкоджуються сильніше, ніж посіви оптимальних строків.
Гельмінтоспоріоз – грибкова хвороба, що вражає всі частини рослини і проявляється в різних формах плямистості листя, при ураженні листя і листових піхв на них з’являються дрібні довгасті світло-бурі плями з темно-бурою облямівкою. На уражених стеблах спостерігається загнивання нижніх вузлів, що призводить до надламування стебел і вилягання рослин. Уражена тканина листя і стебел у вологих умовах покривається чорним оксамитовим нальотом.
Тепла погода листопада сприятиме подальшому пошкодженню рослин озимого ріпаку гусеницями підгризаючих совок (озимою), гусеницями капустяних і ріпних біланів, капустяними попелицями. Небезпека їх шкідливої діяльності посилюватиметься за нестачі вологи.
Одними із найнебезпечніших шкідників восени є совки: озима, капустяна та інші. Шкідливість совок при сприятливих умовах для розмноження може сягати до 60% втрат врожаю. Гусениця підгризаючої совки може пошкоджувати до 10 рослин ріпаку за добу. Гусениці інтенсивно живляться вночі та на світанку, а в денні години спостерігається спад рухливості. За високої вологості повітря гусениці й лялечки часто гинуть від хвороб. Гусениці харчуються досить тривалий період, що може призводити до ще більшого пошкодження Ваших посівів ріпаку. ЕПШ капустяної совки (гусениць) – 2 екз. / 1 рос. при заселенні 5% рослин.
Гусениці біланів спочатку живляться на листках з нижнього боку, згодом переміщуються на верхній бік листків та об’їдають їх. Дорослі гусениці з’їдають листкову пластинку повністю, у тому числі й товсті жилки. ЕПШ біланів – 3-5 екз. / 1 рос. при 10% заселених рослин. За умов теплої та помірно вологої погоди шкідливість фітофагів на посівах озимого ріпаку прогресуватиме, тому обов’язковим є обприскування піретроїдними або фосфорорганічними інсектицидами. Захисні заходи рекомендується проводити за чисельності шкідників, яка перевищує ЕПШ.
Капустяна попелиця живиться соком рослин, що призводить до скручування, передчасного в’янення і висихання листків. Негативно впливають на розвиток попелиці зливові дощі та холодна погода. Чисельність шкідника знижують хижаки, паразити й хвороби. Популяції капустяної попелиці досить плодючі. Весь цикл розвитку триває у середньому 14 днів. Самки починають відкладати яйця з II декади вересня. Протягом року попелиця розвивається у 10-16 генераціях.
Тепла волога погода сприятиме ураженню рослин озимого ріпаку хворобами: альтернаріозом, пероноспорозом, фомозом, циліндроспоріозом. За порушення сівозміни, загущення й забур’янення посівів, внесенні надмірних доз азотних добрив та дощів, ймовірний прояв гнилей.
Пероноспороз. Найчастіше хвороба проявляється в районах, де немає проблем із вологою. Може з’являтись як восени, після отримання сходів, так і навесні – у період відновлення вегетації. На листках із верхнього боку з’являються жовтуваті плями різної форми, а з нижнього – фіолетовий наліт. Уражені листки досить швидко засихають та опадають. Після чого на стеблі й стручках утворюється такий самий наліт. На озимому ріпаку перші ознаки захворювання на листках проявляються на восьму-десяту добу після появи сходів. Перед зимівлею у рослин часто уражуються розеткові листки, які найчастіше з часом відпадають. Навесні у рослин, котрі витримали зиму, хвороба проявляється вже на молодих пагонах.
Фомоз зустрічається повсюдно, особливо шкідливий в регіонах з теплим кліматом та підвищеною вологістю. Сприятливими умовами для інфікування є вологість повітря в межах 70-80% та оптимальна температура +21…+25 °C. Інфікування призводить до загибелі молодих сходів та проріджування посівів на початкових етапах зростання рослин. Паростки відстають у рості та швидко гинуть. У дорослих рослин формується некроз кореневої шийки та відбувається розтріскування стебел, внаслідок чого вони дерев’яніють та засихають. Уражені стручки також деформуються та розтріскуються. Інфіковане насіння стає щуплими. Рослини, заражені на пізніх етапах, утворюють невелику кількість насіння, яке при сильному інфікуванні втрачає схожість.
Альтернаріоз (чорна плямистість). Хвороба проявляється на розеткових листках скрізь, особливо на ранніх посівах озимого ріпаку у вигляді чорних плям, які спричинюють загибель рослин, рослини швидко відмирають. Хвороба небезпечна через те що спричинює епіфітотій (тобто масове ураження рослин). Альтернаріоз сильно розвивається при високій вологості повітря і за теплої погоди.
За появи ознак хвороб у фазі утворення розетки, рослини ріпаку оздоровлюють рекомендованими фунгіцидами згідно з Реєстром. У фазі 3-4 листків у рослин озимого ріпаку для запобігання переростання та покращення перезимівлі проводять обробку регуляторами росту. Часто існує потреба провести обробку також в фазу 5-6 листків.Ці регулятори затримують ріст та витягування рослин восени, стимулюючи розвиток коренів та кореневих волосин. Завдяки їм, у корінні нагромаджуються органічні пластичні речовини, а вміст вологості знижується. Тож можна підвищити зимостійкість культури і життєстійкість молодих пагонів, які з’явилися після обробки.
Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними препаратами згідно з Реєстром. До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.