Хризантема (лат. Chrysanthemum) – рід багаторічних чи однорічних трав’янистих квіткових рослин, деколи здерев’янілих біля коренів напівчагарників родини Айстрові, що здавна відомі своїми неабиякими декоративними, лікарськими та їстівними властивостями. Нині існує близько 40 дикорослих форм цих рослин, а також безліч її культурних різновидів, сортів, гібридів, які культивуються переважно для оздоблення квітників, зимових садів, оранжерей, парків, зон відпочинку тощо.

Батьками усього розмаїття сучасних сортів є лише два види хризантем – хризантема індійська (Chrysanthemum indicum) з Південно-Східної Азії та хризантема садова (Chrysanthemum morifolium) з Китаю. Вирощуванням хризантем почали займатись у Китаї приблизно у XV сторіччі до н.е.
Перші окультурені хризантеми мали дрібні квітки, переважно жовтого кольору, рідше – фіолетово-рожевих тонів. Тоді їх використовували частіше в медицині, кулінарії, виноробстві, ніж для краси. Хризантеми вважалися лікарськими рослинами, що дають життєву силу. Варені коріння використовували від головного болю, молоді пагони і пелюстки додавали в салати, з листя готували святковий напій. Хризантема вважалася одним з «чотирьох панів» – найбільш шанованих рослин, поряд з бамбуком, сливою і орхідеєю, які були уособленням шляхетності, тому просте населення не мало права вирощувати її в своїх садах.
До 1630 року вже було зареєстровано понад 500 сортів хризантем. Західному світу рослина була офіційно представлена лише у XVII столітті. У 1753 році Карл Лінней дав квіткам назву «хризантема», що означає «золота квітка». У 1789 році у Францію завезли три сорти (білий, бузковий та фіолетовий) холодостійкого виду індійської хризантеми. Ці квіти швидко акліматизувалися, і в ХІХ столітті їх можна було зустріти в багатьох приватних садах і парках. Але рослини індійської хризантеми могли формувати лише дрібні квіти. Наступний етап завоювання хризантемами Європи розпочався в 1862-1863 роках, коли із Японії привезли великоквіткові сорти цих рослин.

Нині хризантеми посідають одне з почесних місць у квітникарстві та флористиці. На початок 2014 року у світі налічувалося понад 20 тис. сортів хризантем, з них близько 7 тис. – лише в Китаї.
У хризантем відносно стійкий імунітет, своєчасна профілактика допоможе уникнути більшості проблем. Але, якщо ця велична квітка все ж таки захворіла, корисно знати перші симптоми захворювань та методи їх лікування.
Помилки в технології вирощування хризантеми можуть призвести до захворювань – стан ґрунту, режим підгодівлі і поливу впливають на розвиток осінніх квітів, порушення умов відходу їх послаблює, а це вже прямий шлях до зараження різними інфекціями.
Квітникарям знайоме таке поняття, як «удушення кореня», коренева система буквально задихається від зайвої вологи і дефіциту повітря в ґрунті, якщо він глинистий, недостатньо добре дренований і при цьому залитий дощами. У рослини, яка змушена існувати в таких умовах, жовтіє листя, підгнивають коріння, і в результаті вона гине.
Неможливість засвоїти надлишки вологи призводить до того, що під бутоном на стеблі з’являється тріщина, майбутня квітка хризантеми обламується або деформується. З іншого боку, недолік вологи в ґрунті теж пригнічує кущі хризантем, листя стає млявим, знижується опірність хворобам. Низькі температури навколишнього середовища призводять до пожовтіння або почервоніння листка вздовж жилок.
Незбалансовані підживлення органічними та мінеральними добривами також послаблюють рослини. Наприклад, не можна удобрювати квіти свіжим гноєм. Це призводить до опіків коренів і послаблює їх, роблячи доступними для інфекції. Нестача або надлишок мікро/макро- елементів також негативно впливають на стан рослин та можуть відображатися: гальмуванням росту, блідістю листків, пожовтінням листків, некротичними плямами тощо. Щоб уникнути неінфекційних хвороб необхідно дотримуватись технології вирощування рослин та вносити добрива чітко за інструкцією.

Всього відомо не менше двох десятків вірусних інфекцій, до яких схильна хризантема. Один з найбільш небезпечних вірусів для хризантеми – мозаїка, уражені нею рослини відстають в розвитку, погано ростуть, листя покривається жовтими плямами, що утворюють мозаїчний візерунок, дрібнішають квіти. В такому випадку хворі кущі повністю знищують, ділянку регулярно очищають від бур’янів. Препаратів від вірусних захворювань рослин не існує.
Найчастіше хризантеми уражуються грибковими хворобами. Значно підвищує ризики ураження рослин загущеність посадок, і в зв’язку з цим, погана вентиляція насаджень, також спека, висока кислотність ґрунту, надлишковий вміст азоту в ґрунті. З грибками різного походження на хризантемах ефективно справляються з допомогою фунгіцидів, найтрадиційнішими засобами виступають – бордоська рідина, колоїдна сірка, також можна використовувати більш сучасні фунгіциди або біопрепарати з Державного реєстру пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (далі – Реєстр).
Якщо у хризантем сохнуть нижні листки, часто це ознака септоріозу, який дає про себе знати жовтими плямами, як правило, саме на нижніх листочках хризантем, найближчих до поверхні землі – плями темніють, набувають коричневого відтінку, потім чорніють, розповзаються по поверхні. При перших проявах захворювання потрібно потемнілу рослинність зірвати та спалити, заражені рослини обприскати фунгіцидами. Для профілактики на клумбах і в цілому на ділянці слід вчасно прибирати зів’ялу рослинність.

Якщо у хризантеми жовтіє листя та знижується тургор, це може стати першим ознакою фузаріозного в’янення – хвороби, яку спричиняє грибок Fusarium. Хвора квітка відчуває гострий дефіцит вологи, тому що грибок вражає коріння і перешкоджає надходженню води, необхідної для зростання хризантеми. В уражених рослин сповільнюється розвиток, вони помітно відстають у рості, а до цвітіння часто справа так і не доходить. При симптомах хвороби необхідно повністю видалити заражені рослини, надати перевагу сортам з підвищеною стійкістю до фузаріозу. Рекомендована кислотністю ґрунту повинна становити pH 6,5 – 7,0, бути слабокислою або нейтральною.
Борошниста роса. Ознака цього грибкового захворювання – брудно-білий борошнистий наліт на хризантемах, часто виникає у вологому середовищі, тому широко поширюється в сиру дощову погоду. Серед заходів захисту – видалення інфікованих частин, ретельна обробка кущів фунгіцидами.
Біла іржа хризантем – карантинне захворювання хризантем. Гриб викликає ураження частіше листя, рідше стебел і квітів. Захворювання проявляється спочатку у вигляді невеликих яскраво-зелених або блідо-жовтих плям по обидва боки листа. З часом вони збільшуються в розмірах, стають яскраво-жовтими й втисненими в центрі. Спочатку плями яскраво-жовті або рожеві, пізніше стають білими й опуклими. Дуже уражені листки усихають, закручуючись донизу, рослина при цьому виглядає ніби обпалена.

При сильному ураженні захворювання може проявлятися на приквітниках і стеблах. Швидкому поширенню захворювання сприяють загущення посадок, тепла волога погода. Поширюється біла іржа зрізом квітів, черешками, посадковим матеріалом, рослинними залишками, вітром, дощем. Використовувати для посадки можна тільки здоровий матеріал!
Хворі рослини треба повністю, без усяких залишків, видаляти із ґрунту й знищувати. Здоровіші на вид рослини, що залишилися, необхідно обробити фунгіцидами, особливо з нижньої сторони листків, згідно з Реєстром.
