Серед бактеріальних хвороб найбільшу небезпеку для європейських сортів винограду та продуктивності маточних прищепних лоз становить бактеріальне в’янення винограду (Xylophilus ampelinus (Panagopoulos) Willems et al.). Потенційні втрати врожаю на уражених бактеріальним в’яненням кущах винограду можуть сягати 80%. Шкодочинність хвороби проявляється також у зменшенні довговічності виноградників. В Україні хвороба має статус карантинного організму.

Захворювання було зареєстровано в Греції, Франції, Італії, Молдові, Словенії, Іспанії та Південній Африці.

Природно-кліматичні умови регіонів промислового виноградарства України сприятливі для акліматизації збудника хвороби, тому ймовірність її поширення дуже висока. З огляду на це, великого значення набуває ефективність карантинних заходів щодо вчасного виявлення, локалізації та ліквідації збудника. Інфекція поширюється із зараженим посадковим матеріалом –  саджанцями, живцями. Джерелом зараження здорових рослин може бути також інфікований ґрунт після видалення уражених кущів.

Xylophilus ampelinus – фітопатогенна бактерія, що викликає хворобу виноградної лози, яка була вперше описана в Греції (Крит) і отримала назву Xanthomonas ampelina. Пізніше, на основі досліджень ДНК та РНК, її було перенесено до нового роду Xylophilus (Willems et al., 1987). Бактерія вражає лише виноградну лозу. Це системний патоген, що вражає тканини ксилеми. Він зимує в тканинах рослини. Живці, що використовуються як матеріал для вкорінення або щеплення, є основним джерелом поширення на великі відстані. У сильно зараженому винограднику до половини пагонів можуть бути латентно інфікованими, що становить серйозний ризик поширення патогена на великі відстані, якщо їх використовувати як розсадний матеріал. Поширення на короткі відстані відбувається через забруднені інструменти та техніку, а також шляхом прямого зараження від рослини до рослини. Хвороба з’являється спорадично, а її прояв тісно пов’язаний з кліматичними умовами. Симптоми можуть зникати на кілька років і повертатися через роки за сприятливіших умов.

У польових умовах симптоми можуть проявлятися на всіх надземних частинах рослини. Бруньки на заражених пагонах або не проростають, або дають затримку росту навесні. Тріщини з’являються вздовж заражених пагонів через силу, що виникає внаслідок гіперплазії камбіальних тканин, що призводить до утворення виразок. Ці тріщини переважно з’являються в нижніх частинах пагонів. Інфекція поширюється вздовж гілок, які демонструють коричневе знебарвлення тканин і зрештою можуть відмерти. Молоді пагони на заражених відростках розвивають блідо-жовтувато-зелені ділянки на нижніх міжвузлях. Відростки легко розтріскуються в місцях виразок. Вони розширюються вгору, стають темнішими, тріскаються та розвиваються у виразки. Коли ці виразки розщеплюються, оголюються тканини ксилеми. Пізніше влітку виразки часто спостерігаються з одного боку черешків, що викликає характерний односторонній некроз листка.

Вони також можуть з’являтися на головних та вторинних квітконосах та плодоніжках. Залежно від віку заражених пагонів, бактерія може вижити та розвинутися в пагін. Такі пагони можуть або мати виразки (зазвичай на нижніх міжвузлях), або не мати видимих ​​симптомів, будучи латентно зараженими. Майже всі частини рослин із симптомами захворювання демонструють коричневе знебарвлення тканин ксилеми на поздовжніх зрізах. На пагонах уражених рослин деяких сортів спостерігається пізнє та нерівномірне здерев’яніння. Загальний вигляд уражених виноградних лоз може змінюватися, уражені рослини менш прямостоячі, ніж здорові.

На листках можна спостерігати некротичні плями, оточені знебарвленим ореолом, якщо зараження відбувається через краплі забрудненого соку, що падають на молодий листок, або внаслідок іншого зовнішнього забруднення. Зрештою, центральна суха частина плями відпадає, і з’являється симптом «прострілу». Однак, коли зараження досягає листка через черешок, виникають некротичні ділянки, оточені ореолом.

Інтенсивність прояву захворювання залежить від погодних умов, сезону, видового та сортового складу рослин. Виділяють два критичних періоди появи хвороби:

  • ранньовесняний (період сокоруху, розпускання бруньок і ріст пагонів);
  • пізньоосінній (період дозрівання).

Під час листопаду фітопатогенні бактерії стають інокулюмом системного зараження, переміщуючись із інфікованих органів винограду в судини деревини, пазушні бруньки, в яких зимують за наявності сприятливих умов для патогену (інтенсивні опади, низька температура повітря). Тому, для вчасного виявлення захворювання, потрібно обстежувати промислові виноградні насадження в ранньовесняний і пізньоосінній періоди, оскільки в цей час бактеріальне в’янення проявляється найчіткіше. Особливу увагу слід приділяти обстеженням у прикордонних зонах із країнами, де захворювання поширене.

У випадках виявлення бактеріального в’янення, на господарство накладають карантин і вживають заходів з локалізації та ліквідації вогнища, а саме:

  • уражені кущі слід викорчувати, а з чотирьох суміжних зрізати лозу, потім усе спалити;
  • після викорчовування технічні засоби потрібно продезінфікувати наявними розчинами, згідно з Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні;
  • під час оздоровлення земель від збудників цих хвороб треба включати до сівозміни рослини, які благотворно впливають на ріст і розвиток мікробів-антагоністів (овес, жито, ячмінь, пшениця), а також рослини, які містять фітонциди (цибуля, часник);
  • під час щеплення саджанців для запобігання зараженню й подальшому поширенню хвороби слід замочувати протягом 24 годин чубуки прищепи та підщепи у розчинах 0,25% формаліну; 0,06% ДНОКу з дальшим промиванням чубуків водою;
  • використовувати фунгіциди, які містять мідь: після підрізання дезінфікувати рани 5% розчином бордоської рідини; перед розпусканням листя обробляти 2% розчином бордоської рідини; у стадії 3 листків потрібно обробляти 2% розчином бордоської рідини; під час вегетації обробляти препаратами міді;
  • виноградники закладати на площах, де раніше не вирощували його 10-12 років; під час оздоровлення земель від збудників цих хвороб треба включати до сівозміни рослини, які благотворно впливають на ріст і розвиток мікробів-антагоністів (овес, жито, ячмінь, пшениця), а також рослини, які містять фітонциди (цибуля, часник).

Фітосанітарні заходи для запобігання проникненню захворювання в Україну передбачають суворий карантинний контроль під час ввезення садивного й прищепного матеріалу. Він складається з первинного огляду на кордоні з обов’язковим відбором для лабораторної експертизи та повторному — в місцях надходження продукції. У разі виявлення захворювання вантаж підлягає поверненню, або  вилученню та знищенню.