Щороку в світі при зберіганні зерна, круп та інших сипких продуктів від комірних шкідників втрачається до 25% таких продуктів, істотно знижуються їх харчові, фуражні та посівні якості. За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), світові втрати хлібних запасів оцінюються у 5 млн. тонн, їх вистачило б для харчування 150 млн. людей. Втрачається стільки зерна, яким можна було б нагодувати населення Африки. Зовсім знищити цих «троглодитів» неможливо. Проте можна знизити щільність популяції шкідників, звівши до мінімуму їх чисельність і спричинену ними шкоду.

Серед усього різноманіття виділяють таких шкідників запасів, як-от капровий жук (Trogoderma granarium Everts), рисовий довгоносик (Sitophilus oryzae L.), комірний довгоносик (Sitophilus granarius L.), зерновий точильник (шашіль) (Rhyzopertha dominica F.), зернова міль (Sitotroga cerealella Oliv.) тощо. Розглянемо їх окремо.

Капровий жук – карантинний шкідник запасів, який внесений до списку А-1 (відсутній в Україні), в оптимальних умовах дає спалахи масового розмноження, пристосований до виживання в несприятливих умовах. Батьківщиною жука є Індія, де його вперше зареєстрували в 1894 році. З розвитком торговельних зв’язків  шкідника завезено до Європи та Америки. Капровий жук – типовий шкідник запасів. Для боротьби з ним застосовується низка заходів, які проводяться в зерні, зернопродуктах, продукції й сировині, а також в складських та виробничих приміщеннях. До фізико-механічних заходів належить очистка, охолодження, сушіння зерна за температури +48…+55 °С. Для хімічного знезаражения харчових продуктів застосовують фумігацію.

Рисовий довгоносик поширений повсюдно. В Україні трапляється переважно в південних областях. Вперше виявлений у зерні рису, від чого дістав свою назву. Імаго і личинки, крім рису, пошкоджують пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, борошно, сухарі, висівки, печиво, хліб, макарони, сухі яблука, тютюнові вироби. Для боротьби зі шкідником зерно і продукти його переробки зберігають в сухих, добре вентильованих складських приміщеннях, утримують їх чистими від сміття, розсипів зерна у проходах, а також ретельне очищення зерносховищ, волога і газова (за потреби) дезінсекція, побілка приміщень вапном перед засипанням зерна на зберігання. Очищення зерна на зерноочисних машинах узимку в морозну погоду. Прогрівання зерна до +50… +60 °С у зерносушарках.

Зерновий точильник (шашіль) поширений повсюдно. Пошкоджує зерно і крупи. Живлячись, личинки жука повністю виїдають вміст зернівки, залишаючи оболонку і характерний борошнистий пил (мучіль), за яким можна визначати наявність шкідника в зерні. Серед заходів можна визначити збереження зерна і продуктів його переробки в сухих, добре вентильованих складських приміщеннях, утримання їх чистими від сміття, розсипів зерна у проходах, а також ретельне очищення зерносховищ, волога і газова (за потреби) дезінсекція, побілка приміщень вапном перед засипанням зерна на зберігання. Очищення зерна на зерноочисних машинах узимку в морозну погоду. Прогрівання зерна до +50… +60 °С у зерносушарках.

Зернова міль поширена повсюдно. Живе в середині зерна, там й заляльковується. Розвиток її проходить в зерносховищах, а на півдні – і у польових умовах. Гусениці пошкоджують зерно в період наливання. Лабораторна культура зернової молі використовується для масового розведення паразита трихограми. Весь розвиток гусениці відбувається в зерні, там же вона й заляльковується. У зерносховищах може розвиватися до восьми поколінь за рік. У полі на півдні ареалу розвивається до двох поколінь. Гусениці гинуть як від високих, так само від низьких температур. Прогрівання зерна до +60 °C вбиває яйця через 5 хв., а гусениць через 60-90 хв. Низькі температури діють повільніше: охолодження зерна до температури нижче −10 °C знезаражує його впродовж двох-трьох діб. Основне значення мають профілактичні заходи: очищення й хімічна дезінсекція складів перед завантаженням.

Чим небезпечне неправильне зберігання зерна, круп та сипких продуктів?

Один з ворогів сипких продуктів, особливо круп, – цвіль, яка зазвичай розвивається через підвищену вологість в місцях зберігання.

Розмножуючись, вона руйнує продукти, внаслідок чого виділяється неприємний запах, утворюються токсини. Вживати в їжу, уражену цвіллю, небезпечно для здоров’я. У сипких продуктах можуть виникнути і комахи. На відміну від мікроорганізмів комахи не знищують крупи, а забруднюють їх. Але за високої концентрації шкідники або продукти їх життєдіяльності можуть призвести до харчового отруєння. Прострочені продукти, хоч візуально і виглядають нормально, втрачають смакові якості та корисні властивості. З круп найшвидше псуються вівсяні пластівці – за 4-6 місяців, а пластівці зі всілякими добавками зберігаються ще менше. Рис може зберігатися близько 1,5 року, горох і гречана крупа – до двох років. Інші крупи краще вживати протягом 9-12 місяців. Прості макарони пролежать близько 1 року. А макаронні вироби з різними добавками, наприклад, томатні, рекомендується зберігати не довше 3-5 місяців.

Основні правила зберігання

Щоб уникнути проблем з сипучими продуктами, уважно вивчіть їх ще в магазині. Пошкоджена упаковка, крупинки, що злиплися, сторонні вкраплення серед зерен – це сигналізує, що крупи купувати не варто. Якщо ви не зможете оцінити продукт візуально, наприклад, якщо він продається в непрозорому пакеті або коробці, орієнтуйтеся на дату виробництва та рекомендований термін зберігання. Незважаючи на те, що на виробництві вживаються заходи щодо запобігання зараженню круп та сипких продуктів комахами, неприємні винятки трапляються. Тому перед тим, як прибрати крупу на зберігання, її рекомендується ще раз перевірити на наявність цвілі та личинок і пересипати із магазинної тари.

Деякі вважають за краще залишати рис та інші крупи в поліетиленових пакетах. Але цього робити не рекомендується: у них продукти можуть «задихнутися» і придбати неприємний запах і смак. Краще зберігати борошно, рис, цукор та інші продукти у закритих банках та контейнерах. Для зберігання продуктів у великих обсягах підійде полотняний мішок. Матерія дозволяє продуктам «дихати» і не залежуватися. Сипучі продукти не повинні зберігатися під сонячним промінням. Найкраще місце для них – це закриті приміщення. Там темно, прохолодно та сухо – це найкращі умови для сипких продуктів. Мішки із цукром не можна ставити прямо на підлогу. Їх краще помістити на якийсь піддон далеко від джерел вологи та тепла. Під час зберігання вологість повітря в приміщенні не повинна перевищувати 65-70%, а температура – ​+​19… +20 °C. Для манки, перловки, пшона та вівсянки бажано прохолодне зберігання. Інакше вони можуть придбати гіркуватий смак. За температури вище +16… 18 °C рослинний жир може прогіркнути. Якщо не вдається підтримувати таку температуру, купуйте ці крупи у невеликих обсягах. Неприпустимо зберігання круп у підвальних, погано вентильованих та сирих приміщеннях. Не набирайте цукор, борошно та спеції мокрою або вологою ложкою. Намоклий продукт може не тільки втратити свої якості, але й запліснявіти.