Гнилі соняшнику

4

Соняшник є однією з найбільш рентабельних культур. На півдні Одеської області він посідає третє місце у сівозміні, після озимих пшениці та ячменю. З кожним роком площі під культурою розширюються, тому через недотримання сівозміни це може призвести до накопичення збудників хвороб та розмноження шкідників. Серед численних хвороб соняшника найбільший економічний збиток заподіюють біла і сіра гнилі.

Сіра гниль соняшнику – це зазвичай хвороба другої половини вегетації. У нашій зоні вона проявляється на кошику. На рослинах, що уражуються збудником хвороби – недосконалим грибом Botrytis cinerea, певні ділянки буріють, розм’якшуються, покриваються сірою цвіллю, а за сухої погоди – всихають. У місцях ураження утворюються чорні склероції. У зоні Степу за відсутності дощів для розвитку патогену вистачає рясних ранкових рос. У насінні соняшнику, що інфікований сірою гниллю, містяться мікотоксини, тому таке насіння непридатне для виробництва олії, кормів і використання на харчові цілі.

Окрім соняшнику гриб Botrytis уражає ягоди малини, винограду, коренеплоди буряка, моркви тощо. Зберігається у формі грибниці і склероціїв у насінні та на рослинних залишках. Гриб дуже добре росте на старіючих та мертвих тканинах. Спори легко розносяться вітром і потрапляють на тканини рослин та квіти соняшнику. В умовах посушливої погоди частина серединних квіток на кошику передчасно засихає, при сильному уражені оболонка насіння покривається коричневим шорстким нальотом, стає рихлю, насіння загниває.

Одним з основних заходів боротьби з сірою гниллю є дотримання сівозміни. Найкращі попередники для соняшнику – зернові культури. З хімічних методів ефективним є обприскування рослин одразу після цвітіння препаратами, які містять карбендазим та флутріафол. Непогано себе зарекомендували препарати на основі манкоцебу та піраклостробіну.

Біла гниль соняшнику – це надзвичайно шкідлива для посівів соняшнику, яка призводить до випадання молодих рослин та зрідження посівів при ураженні на першому етапі вегетації, а також до передчасного дозрівання, формування щуплого насіння зі зниженими посівними якостями та технологічними властивостями при уражені в другій половині вегетації. При цьому вміст олії в насінні знижується на 10%, кислотне число олії зростає у 10-100 разів, що робить її непридатною для споживання.

Прояв білої гнилі на кошиках відбувається в кінці цвітіння або у фазу пожовтіння кошиків. На їх тильному боці з’являються блідо-коричневі плями, тканина стає мокрою та легко продавлюється. При достиганні уражений кошик розтріскується, у місцях плям формується білий повстяний наліт міцелію гриба, який заповнює простір між сім’янками. Насіння всередині темніє і стає гірким на смак.

Збудник білої гнилі соняшнику – гриб Sclerotica sclerotiorum. Зимує у ґрунті, де може зберігати свою життєздатність протягом трьох років, за сприятливих умов – до восьми. Навесні вітром і комахами аскоспори гриба розносяться і інфікують молоді рослини.

Головними агротехнічними заходами є вирощування стійких сортів, дотримання чергування культур, дотримання просторової ізоляції від минулорічних посівів не менше 1 000 м, повернення культури на поле не раніше ніж через 7-8 років, протруєння насіння. Фунгіцидний захист після  цвітіння препаратом Піктор, КС, Танос 50, ВГ. 

 

dpss

uryad portal

lab diagnost