Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1069 визнано органи ринкового нагляду, та сферу їх відповідальності (перелік видів продукції, щодо якої здійснюється державний ринковий нагляд).

В цілому, органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об’єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об’єктами технічних регламентів.

Механізми здійснення державного нагляду та контролю за нехарчовою продукцією визначаються Законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», а також технічними регламентами. 

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні може становити загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає вимогам безпеки.

Відповідно до вимог нормативно-правових документів, суб’єкти господарювання зобов’язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.

Що таке безпечна нехарчова продукція?

Це будь-яка продукція, що за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам.

Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартними.

Знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що продукція відповідає вимогам, які застосовуються до зазначеної продукції та визначені в технічних регламентах, якими передбачене нанесення цього маркування. Постанова КМУ від 30 грудня 2015 року №1184 «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення» визначає правила та умови нанесення знака відповідності технічним регламентам та передбачає наступне:

- знак відповідності технічним регламентам (далі – знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї;

- знак відповідності наноситься лише на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов’язковим;

- у разі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом з оцінки відповідності поряд зі знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів;

- наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом;

- наноситься на виріб і/або етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Місце і спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знаку відповідності визначається виробником продукції, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Деякими технічними регламентами передбачено, що під час проведення оцінки відповідності виробник або його уповноважена особа чи постачальник особисто складає декларацію відповідності та маркує кожен виріб національним знаком відповідності.